Черкащанка розказала, як це – фотографувати пологи

Черкащанка розказала, як це – фотографувати пологи

Пофотографувати день народження – звичайна справа. Незвичайною вона перетворюється тоді, коли на світлинах – процес появи дитини на світ. Під час карантину замовити таку фотосесію неможливо, але й раніше у Черкасах на це наважувалися одиниці. Та фотографиня Катя Тереньова вважає, що фотографувати народження дитини так само цінно, як інші важливі події. Як це – фотографувати пологи, дівчина розповіла Громадському: Черкаси.

Спочатку – малюки

Я п’ять років вчилася на психологиню. Коли довчилася, зрозуміла, що не хочу працювати у цій сфері. Мені було не цікаво. Тому тривалий час працювала в торгівлі. Раптом я зрозуміла, що треба припинити те, чим займаюся. Й вирішила кардинально змінити сферу діяльності.

Я подумала про фотографію. Фотографувати я не вміла, тому знову пішла навчатися. Спочатку в Черкасах, щоб взагалі навчитися фотографувати. Потім визначилася, що саме хочу знімкувати – у стилі new born. Коли я вирішила фотографувати малюків до двох тижнів – поїхала в Київ на курси. Дівчата, які по десять років працюють в цьому стилі, вчили, як класти малюка, щоб йому було зручно, як фотографувати, щоб не розбудити дитину. Так я і почала фотографувати діток, яким не більше двох тижнів.

Перша зйомка – через тиждень, а Катя п’є валер’янку. Але коли у тебе виходить все краще – ти перестаєш боятися і кайфуєш від роботи. Я фотографувала тижневих малюків і мені захотілося сфотографувати, як вони народжуються. Я дивилася фотосесії пологів і захотіла спробувати. Було цікаво, як це. Але ніхто не пропонував мені таку фотосесію.

Тому, коли на зйомки своєї дитини записалася ще одна вагітна жінка, я відразу їй запропонувала: «А давай я тобі пологи зніму?». «А давай» – сказала вона. Я була приємно здивована, що людина погодилася без всяких страхів та осуду.

У будь-який час доби – на зв’язку

Мама запропонувала чорно-білі фотографії пологів. Такі світлини акцентують увагу на емоціях. Ти не відволікаєшся на колір, а дивишся на емоції: обійми, поцілунки, вирази обличчя, які можуть сказати багато. Пологи краще фотографувати в чорно-білих тонах ще й через те, що це не лише народження дитини. Це кров й інші плями. А чорно-білі кольори приховують це. Тому такі фото виглядають естетично.

Я хвилювалася перед зйомками: чи встигну я доїхати, як все пройде. Перед пологами консультувалася з психологинею. Вона радила, як я маю поводитися під час пологів.

Також я читала про пологову діяльність – скільки часу тривають пологи, як все відбувається. Я не народжувала, тому всі ці моменти не знала. В соцмережі підписалася на сторінки доул.

Завжди є планова дата пологів, але народження дитини дуже рідко співпадає з нею. Тому ти постійно в очікуванні дзвінка від вагітної. За місяць до пологів у мене все було готово: склала змінний одяг, зробила флюорографію.

«У мене почалися перейми. Виїжджай!»

Ранок 21 грудня. Саме був день зимового сонцестояння. Я мала збиратися на корпоратив. Раптом телефонує майбутня мама й каже, що в неї почалися перейми. Думаю: «ну клас, з’їздила на корпоратив». «Добре, – кажу їй, виїжджаю».

Через годину ми зустрілися у приймальній Обласного перинатального центру. Жінка пішла в пологовий зал, а мені з її чоловіком довелося 10 разів пояснювати, хто ми і чому нам треба на пологи. Законодавство України дозволяє бути присутніми на пологах двом людям. Але всі були в шоці, що буде фотограф. Що старші люди, то з більшою осторогою ставилися до зйомок. Вони цього не розуміли.

Коли мама покликала головну лікарку перинатального центру, питання «навіщо фотограф на пологах» закінчилися. Головна лікарка Центру вела вагітність породіллі і приймала пологи. Вона і дала дозвіл на фотозйомку.

Коли я зайшла в пологовий зал, відразу запитала в медиків, де мені можна стояти. Коли вибирала ракурси, то намагалася не заважати лікарям.

Медики рухалися хаотично і я не завжди могла зорієнтуватися, у яку сторону піде лікар і де я заважатиму. Тому я питала: «можна тут стати? я не буду тут заважати? А отут? А сюди можна?». Жодної агресії від персоналу я не відчувала. Лише один раз під час пологів жінка за 50, пробурмотіла, що фотограф тут зайвий. Вона саме встановлювала катетер породіллі.

Мені було незвично працювати у пологовому залі. Я знімала пологи перший раз, а простір був вузьким для зйомок. При цьому треба було нікому не заважати, адже могло статися все, що завгодно. Я розуміла, що у будь-який момент мене можуть попросити вийти.

Пологи тривали швидко і без ускладнень. Ми приїхали майже о сьомій ранку. Мама трималася як могла, інколи навіть поглядала в об’єктив. Але коли дуже болить, то ти не звертаєш ні на що уваги. У тата було своє «кіно». Він ні на кого не звертав уваги, був у своєму світі. Тато дуже хвилювався. Він не знав, що робити, коли дружині було боляче. Але він нічого й не міг зробити, він був безсилий в цей момент.

Час дуже швидко минув. В 9:20 вже народилася дитина. Після народження я ще дві години погуляла з батьками, адже треба було відфотографувати малого. Приємно, що медики чули мої прохання і не заперечували, коли я, наприклад, просила затримати дитинку на вагах.

Мама в цей час вже гукала: «ой, і на телефон мені, будь ласка, сфоткайте». Тато зрозумів, що все добре з дитиною і мамою, й заспокоївся. Він залюбки позував з малюком. Хоча з першого разу дитину на руки не взяв, боявся. Це було так мило, коли ми робили кадри біля мами, де тато її обіймає, цілує. Такі моменти мають бути збережені. Їх буде приємно згадувати щоразу на світлинах.

Питають про фотосесію, але не наважуються на неї

«Фу, як таке можна знімати? Це такий інтимний момент», – коментували мої світлини пологів у соціальних мережах. Я очікувала на грубіші коментарі. Мені писали люди, яким дуже сподобалося. Інші писали, що вони б так не змогли.

Більше фотосесію пологів не замовляли. Майбутні мами питають, але поки що не наважуються.

Я вважаю, що фотографії народження дитини – важливі. Коли я фотографую корпоративи, не зовсім розумію цінність світлин і чи треба вони взагалі. Коли знімкую пологи – розумію, навіщо це роблю.

Це такі кадри, які ти можеш не згадати, але завжди можеш побачити. Їхня цінність приходить з роками. Ти дивишся на ці фото і згадуєш, як ти народжувала і якою маленькою була твоя дитина. Я хочу зберігати на фото такі моменти. Весілля ж фотографують, і вінчання теж. Чим гірше народження дитини?

Світлини Катерини Тереньової

Залиште коментар