Показати українцям, наскільки «смачною» може бути рідна мова, довести, що наші історичні діячі можуть втерти носа марвелівським супергероям, а фольклористика – нічим не гірша світу Гаррі Поттера. Про це інформує Громадське ТБ: Черкаси.
Заради такої ідеї об’єдналися волонтери та створили спеціальний додаток, а згодом і цілий проект під назвою «Р.І.Д.». Онлайн та поза мережею він дає можливість удосконалити свою українську, поглибити знання з нашої історії та етнографії.
Понад два роки тому проект почався із програми для мобільного. Завантаживши її, користувач щодня отримує колоритні українські слова, на противагу банальним.
«Нам періодично пишуть: «дайте більше слів». Деяким користувачам хочеться отримувати і 10, і 15 слів на день. А програма дає тільки три. У цьому якраз і фішка, що потрошку, маленькими кроками ми ідемо до великої мети. Щоб засвоїти нове слово, ви маєте прочитати його значення, зрозуміти його сенс та почати використовувати у повсякденні. До прикладу, піти на роботу і там його вжити. Комусь буде цікаво, хтось запитає, що воно значить. Наразі в нашій базі близько 1500 слів, і волонтери постійно додають нові», – розповідає засновник проекту «Р.І.Д.» Макс Тимчій.
Так користувач поповнює свій словниковий запас
«Р.І.Д.» – абревіатура трьох слів: рід, історія, духовність. Ідея проекту виношувалася протягом років. Спочатку шкільний вчитель історії захопив Макса своїм предметом, а потім і викладач в університеті «підсадив» на народознавство.
«Якось ми поїхали відпочивати в Буковель. Там мене запитують, звідки ж приїхали. Я відповідаю, що з Черкас. А вони мені: «та ні, ви не можете бути з Черкас, там розмовляють не так – набагато більше суржику». Я ще тоді подумав, що у нас і справді дуже багато суржику. Інший випадок стався з таксистом у Черкасах, коли ми переїжджали із офісу на офіс. Він тоді мені сказав: «дивлюсь, ти теж тільки нещодавно почав спілкуватися українською». І це зачепило, бо деякі друзі мене ставили у приклад. Це поступово формувало думку, що проблема суржику досить актуальна і з цим треба щось робити», – пригадує Макс Тимчій.
Поступово Р.І.Д. обріс командою, об’єднавши програмістів, лінгвістів та істориків. Сьогодні проектом опікуються близько 25 волонтерів з усієї України.
Команда проекту на «Обнова-фест» у Чернівцях
«За мною технічна частина і бачення того, як проект має розвиватися. А загалом всі ми робимо те, чим хочемо займатися. До прикладу, у нас є бухгалтер за професією, але вона займається організаційною складовою – домовляється про нашу участь у заходах. Нещодавно долучилася дівчинка, почувши про нас на фестивалі. Днями нам написав хлопець і запропонував зробити веб-складову проекту. Ми відкриті до нових членів команди. Якщо у вас є вільні руки, ми знайдемо, чим їх зайняти. Для таких випадків ми навіть створили спеціальну форму на сайті», – зазначає засновник проекту.
Як працює програма Р.І.Д.? Щодня користувачу на телефон приходить три нові слова. За те, що він вивчить ці слова, йому нараховують «пісок часу» – ігрову грошову одиницю. За неї можна купити інформацію.
Так можна обміняти пісок часу
«Зібрані піщинки можна обміняти у крамниці. Зараз там три розділи. Можна обрати історію України, постаті чи події. Історія України у науково-популярному стилі подається у Книзі роду. Оскільки її паралельно пишуть, то вже деякі читачі просять продовження. От нещодавно нам прийшов лист: «хочемо більше читати – дайте ще про Мілу (це одна із героїнь книги роду)», – розповідає Макс Тимчій.
За достовірність інформації, переконує Макс, хвилюватися не варто – усе ретельно перевіряють і вичитують.
«От знайшли волонтери якусь інформацію, вони її виписують, а далі передають рецензентам – це наші два історики-консультанти. Історики її вичитують, перевіряють джерела. Після цього текст ще перевіряють лінгвісти. Тільки після цього інформація потрапляє до користувачів», – пояснює автор проекту.
Сьогодні програму завантажили майже 50 тисяч користувачів. Користуються нею по всій Україні, у Польщі, Росії, Британії, США, Канаді.
Статистика завантажень програми
«Пам’ятаю колись араб писав, що вчить українську, і питав, чи можна простіші слова давати. Він так старався, видно було, що зацікавлений, і сто разів перепрошував за помилки у листі. Якби стільки зусиль докладали звичайні українці, то ми б розмовляти вишуканою українською. Насправді у нас є задумка зробити Р.І.Д. для іноземців. Є великий простір, де можна розгулятися. Але все впирається у те, що ми – волонтерський проект, тобто працюємо винятково на ентузіазмі», – пояснює Макс.
Окрім цифрової частини, проект має ще й публічні заходи – коли до Черкас приїжджають зі своїми лекціями культурологи, етнологи, соціологи.
«Ми постійно проводимо просвітницьку роботу – не раз у рік чи під вибори. На рівні країни ми є унікальними. Нещодавно Маша Муленко розповідала, чому обряди досі не зникли з нашого побуту. З веселих пригадую лекцію «Чим займаються українці на балконах». Рік тому лекція Ірини Ігнатенко про табуйовані теми в українській культурі викликала аншлаг серед черкащан. У нас в Україні є чимало цікавих спікерів і приїхати з Києва для них не проблема. Класно, коли вони рекомендують нас колегам і запитують, чи можуть приїхати ще», – додає Макс Тимчій.
Лекція Алли Петренко-Лисак «Телефон, смартфон і місто»
