В інтернеті alonka_good, а у житті Альона Гудзенко. 25-річна дівчина з Корсунь-Шевченківського вже два роки веде свій блог в Інстаграмі, де з майже 17-тисячною аудиторією ділиться кулінарними рецептами. Окрім готування в сторіз, Альона встигає писати книжки та робити огляди продуктів і техніки. Про історію успіху та смачні сніданки пише Infomist.
Альоно, ти навчалася на журналістку. Чому обрала саме кулінарну сферу, а не працюєш за професією?
– Так, я вчилася в ЧНУ ім. Богдана Хмельницького. За час студентства пробувала свої сили і в інтернет-виданні, і на телебаченні, і у газеті. Але в якійсь момент зрозуміла, що журналістика – це така професія, яка потребує повної віддачі. Ти не можеш працювати з 9:00 до 18:00 умовно. Потрібно бути в курсі всіх подій, тримати руку на пульсі. Це досить складно й не зовсім те, що мені хотілося. Та і кулінарія у моєму житті з’явилася значно раніше, ніж журналістика.
Розкажеш детальніше, коли саме?
– Я люблю готувати ще з дитинства. У мене мама шеф-кухар, і мені завжди подобалося спостерігати, як вона готує. Здавалося, що це магія. Як можна з простих продуктів готувати надзвичайно смачні страви? Крім того, вона завжди долучала мене до роботи на кухні. Я була самостійною дитиною, часто залишалася сама. Любила експериментувати зі стравами. Було багато того, що полетіло у сміття. Але цей досвід пішов на користь. Якось мама подарувала мені записник для рецептів. Там я занотовувала все до деталей: навіть те, як готувати гречану кашу. У якийсь момент мама помітила, що я «творю» не по її рецептах, а пробує щось своє. Коли виростаєш із пюрешки з котлетами, то потім не боїшся незвичних поєднань: куштувати сир із пліснявою, додати до м’яса ягідний соус тощо. Тоді я почала розуміти, що не рецепти мною керують, а я рецептами. Те, що я зараз роблю, пов’язане як з кулінарією, так і з журналістикою. У цьому свій плюс. Мені подобається, що в житті я змогла поєднати дві професії.
У тебе близько 17 тисяч підписників на сторінці в Інстаграм. Уважаєш блогінг роботою?
– Блогінг нині – це дуже прогресивна сфера діяльності. І, звичайно, навколо цієї професії досі точаться суперечки: хтось уважає – це повноцінною роботою, а інші – хобі, яке іноді може приносити кошти. У моєму випадку – це скоріше другий варіант. Окрім того, блогінг – це те, що дало мені певний старт і поштовх, оскільки я не тільки веду кулінарний блог в Інстаграмі, а й пишу книги. Також я є фудфотографом. У сукупності все те, що роблю – є моєю роботою і пов’язано з цією соцмережею. Я фотографую для продуктових брендів, для брендів кухонної техніки, знімаю відеоогляди, тестую нові продукти. Однак все, що раджу – ретельно перевіряю. Приємно, коли мої рекомендації стають корисними. У такі моменти розумію, що роблю це недаремно. Також колосальна робота та левова частка припадає на створення книг. Оскільки я і розробляю рецепти, і фотографую, і пишу текст.
За скільки часу набрала так багато підписників? І завдяки чому?
– Зараз моєму кулінарному блогу два роки. І за цей час багато що сталося, багато що змінилося і покращилося в ньому. Я провела безліч активностей для своїх підписників. Ми тижнями готували різні тематичні страви, а вкінці обирали переможця. Уже був тиждень сніданків, картопляний тиждень, полуничний, вишневий, тиждень гарбуза, млинцевий марафон. Це об’єднало і зблизило мене з аудиторією, а ще щоразу розширювало її межі. Думаю, що й якість фото, які з кожним роком покращую – теж приваблює нових підписників. А ще книги! Нові актуальні рецепти, які подобаються моїй аудиторії, які масово зберігають, коментують і лайкають теж зацікавлюють інших нових підписників. Та, мабуть, найсильніше, що вплинуло – це те, що я не трясуся над цифрою, не рахую кожного нового підписника, а просто живу своїм профілем. Я отримую безліч повідомлень щодня і вдячних відгуків про рецепти – це для мене дуже важливо.
Ти вже випустила три книги. Як ти вийшла на видавництво? Чи це вони запропонували співпрацювати?
– Я завжди вважала, що для того, аби випустити свою книгу, потрібно або мати багато коштів, або мати якісь зв’язки. У моїй уяві це було нереально. Хоча така мрія у була. Якось я листала сайт КСД. Побачила, що є такий розділ, як співпраця з авторами. У блозі я вже мала певні рецепти і фотографії. Тому почала збирати інформацію до купи, поділила свою умовну книгу на розділи, сформулювала все, і відправила лист до видавництва. На сайті написано, що відповідь потрібно було чекати близько місяця. Моєму дивуванню не було меж, коли вони відповіли у той же день. Вони написали, що зацікавлені моєю ідеєю. Ми уклали договір, почалася наша співпраця. Із темами книг видавництво мені частково допомогло. Дуже рада, що не чекала якоїсь мани небесної, а просто взяла все в свої руки і спробувала долю.
Розкажи, як ви із видавництво обирали теми для книг.
– «Сніданки» – це була моя пропозиція. Я завжди мріяла випустити таку книгу. Сніданок має бути не просто приймання їжі, а справжньою церемонією. Від нього багато чого залежить. Друга книга – «Кухня корисної їжі». Я вже давно в Інстаграмі почала певну серію тематичних рецепті. Уважаю, що віяння до здорового способу життя дуже класна тема. Радію, що це зараз модно. Корисна їжа може бути смачною, вишуканою, ароматною. Корисна їжа може приносити задоволення. Замість того, аби приготувати нашвидкуруч смажені яйці, можна запекти яйця кокот. Щоб не смажити картоплю, можна запекти її з розмарином. Третя книга «Солодощі без цукру» – це як наслідок після попередньої. Я у книзі пропоную багато варіантів рецептів. Цукор можна замінити медом, фініками, сухофруктами. Ще ягоди додавати. Відмовлятися від солодкого не потрібно. Можна його зробити корисним.
Раніше ти співпрацювала з ТСН. Можеш розповісти про цей досвід?
– Так! Донедавна я була автором кулінарного блогу на ТСН. А ще раніше публікувалася в «Газеті по-українськи». Однак останнім часом, через велике навантаження різними проектами, просто бракує вільної хвилинки, аби підготувати нові рецепти та оновити свою активність там. Журналісти цього проекту самі знайшли мене та запропонували готувати рецепти для ТСН.кулінарія. І я дуже цьому радію, бо це чудова платформа, нові можливості і цікавий досвід.
Скільки часу в день витрачаєш на роботу?
– Ох, важко сказати. Розумієте, що таке фриланс? А що таке дедлайни в ньому? Сьогодні ти можеш дозволити собі до обіду провалятися в ліжку, неквапливо поснідати та проклацати в Інста півдня. А буквально завтра доведеться працювати всю ніч до 5-ої ранку, лягати з кукуріканням півня, заводити будильник на 9-ту, щоб прокинутися, як зомбі та сісти знову працювати, бо за кілька днів здаєш проект. І так постійно! Американські гірки. Як відомо, ти живеш у провінціальному містечку.
Чи достатньо тобі всього у Корсунь-Шевченківському, щоб розвивати свій кулінарний талант?
– Це мій біль. Не те, щоб я хотіла виїхати з Корсуня. У мене немає нарікань на моє місто, я його дуже люблю. Але якщо розглядати його у плані кулінарного заняття, то іноді виникають певні проблеми. Наприклад, зміст своїх книг, тобто те, що буду готувати, я затверджую із головним редактором. Якщо написано, що там буде запечена паста із зеленим горошком, то він має там бути! А тут така проблема, що у всіх магазинах Корсуня (і це без перебільшень) немає мороженого зеленого горошку. І ви не повірите. Я виколупувала його із мексиканської суміші, а там горошку 10% від всіх продуктів. А нещодавно ось було полювання за свіжим розмарином. Уже задумуюся над тим, щоб саджати собі, аби завжди був під рукою. Також буває, що замовляю їжу в інтернеті.
Назви ТОП-5 страв, які любиш готувати.
– Важко виокремити всього п’ять. Ну почну з того, що я дуже люблю працювати з тістом. Тому перше – це фокача (італійський хліб, – ред.). Запах від нього божественний. Друга улюблена страва – це салат. Він велике поле для творчості. Можна поєднувати багато різних інгредієнтів. Із улюблених – ті, куди входять фрукти чи ягоди. За основу люблю викорчовувати руколу. Фаворит серед салатів – цезар. Третя страва в моєму топі – запіканка. Вона не потребує зусиль. Ти просто усе змішуєш, відправляєш у форму в духовку і вуаля – чудова страва готова. Четвертий пункт – це сирники. Дуже люблю готувати їх на сніданок. Роблю без цукру та поливаю медом. П’яте місце – Великодня паска. Це не просто страва – це щось особливе і таємниче. У нашій родині на Великдень паски готую я. Не експериментую. У нас є один улюблений рецепт.
Чи не плануєш брати участь у кулінарних шоу?
– Для мене кулінарні шоу, у першу чергу, шоу, а вже потім кулінарія. А хотілося б навпаки, щоб кулінарне мистецтво було на першому плані. Щоб усе було зосереджено на їжі, на вихованні любові до продукту.
Продовж речення: Гастрономічна насолода – це…
– Знаєте, вона може бути не тільки від заморських продуктів. Так, можна отримати насолоду від устриць, від ніжного тартару з гребінців. Це дуже смачно. Але ж можна її пізнати та від смаженої картоплі, від соковитого помідора. Вона є у якихось поєднаннях, коли твій язик шаленіє і ти розумієш, що ти ніколи такого не куштував. Насолода – це коли стейк поливаєш ягідним соусом, обсмажуєш банани в беконі Треба кайфувати від їжі, а не їсти, щоб жити.
Яким ти бачиш своє майбутнє?
– Я бачу свою щасливу родину. Здорових близьких і роботу, яка завжди мені в кайф.
Поділися, будь ласка, ексклюзивним легким рецептом (будь-чого) із нашими читачами.
– Салат із персиком і курячою грудкою. Беремо: – куряче філе; – руколу або листя салату (в оригіналі) – кілька персиків; -дорблю чи інший м’який сир; – оливкова олія; – мед; – сіль\перець Куркогруда солимо\перчимо і на гарячу сковорідку з оливковою олією п-ш-ш-ш! Під кришкою з обох боків до золотистої скоринки та повної готовності. Персик нарізаємо скибочками, соковиту курку теж на смужки, дорблю кришимо на дрібні кубики. Тепер персики у сковорідку з-під курки+мед. Прогріваємо і на салатні листя кладемо курку+сир+заправка, що залишилася на сковорідці.
