Екологи б’ють на сполох: про аварійний стан дніпровських дамб американські інженери сповістили ще у 2016-му. Минуло чотири роки, а Канівський шлюз досі не запрацював по-новому. Чому обіцяні ремонти так і не завершені, де гроші, а головне – що Мінінфраструктури робить, аби відвернути загрозу затоплення? Проблему досліджували журналісти інформаційного порталу “СтопКор”.
За інформацією президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, з виділеного бюджету у понад 127 млн минулого року встигли використати тільки 22 млн. Це – лише шоста частина від необхідних грошей, і наразі всі дніпровські шлюзи перебувають у жахливому стані.
Натомість міністр інфраструктури Криклій, розуміючи, що зрив відкриття навігації неминучий, щоб уникнути зайвого галасу, особисто відвідує Канівський шлюз і дає наказ терміново закінчити роботи до 1 червня. Проте віз і нині там.
У Криклія пообіцяли завершити роботи до 1 червня.
Владислав Криклій помпезно похизувався власними успіхами в прискоренні процесу, але слабко віриться в те, що він не знає правди про те, що нові підйомно-опускні ворота досі не здані в експлуатацію, що не функціонують, що стоять, як кажуть, для краси.
Хоча нову металоконструкцію вартістю в десятки бюджетних мільйонів уже з іржавими швами красивою назвати язик не повертається. Та й до чого там зовнішній вигляд, коли основну функцію утримання води виконують старі зношені аварійні ворота, які в будь-який момент під тиском води може прорвати?
Де ж поділись 25 млн, виділені на капремонт? Виграний «Київгідромонтажем» тендер на заміну воріт потребує особливої уваги з боку АМКУ, адже, як виявили представники “СтопКору”, його, ймовірно, просто розіграли.
«У цій закупівлі взяли участь три учасники. Претендента з найнижчою ціновою пропозицією відхилили. «Київгідромонтаж» був визначений переможцем, але він теж має невідповідність вимогам замовника. Аукціон відбувся формально, тому що не було зниження ціни», — коментує Анастасія Бондаренко, аналітик руху «За чесні закупівлі».
Схожим чином обрали переможця другого тендеру на монтаж тих же воріт, що їх «Київгідромонтаж» виготовив, але відмовився монтувати.
І якщо «Київгідромонтаж» мав їх встановити за менш ніж 5 млн, але відмовився це робити, то новий генпідрядник за ті ж роботи мав отримати вже майже 20 млн. Тобто вартість монтажу за два роки зросла вчетверо, такими були вимоги експертизи.
Між тим, є підстави стверджувати, що тендер, який виграв «Трансстройкапітал», також «розіграли», каже аналітик Анастасія Бондаренко.
У цій закупівлі брали участь двоє учасників – вже згаданий «Трансстройкапітал» та ФОП Улінець Віталій Васильович. Аукціон відбувся лише формально, адже Улінець є технічним учасником, який просто взяв участь задля перемоги іншого учасника. За весь час свого існування цей ФОП брав участь у шести закупівлях і не переміг у жодній.
Тож тендер «Трансстройкапітал» виграв, але з майже 20 мільйонів за роботи компанія отримала лише невелику частину. Адже Мінінфраструктури урізало фінансування на утримання шлюзів, оскільки кошти на це виділили «Укрводшляху» наприкінці року за залишковим принципом.
