Керувати успішним підприємством в Україні – небезпечно. І найбільш провокативним підприємницький успіх є в регіонах, де загальний рівень життя людей невисокий, а керівники правоохоронних структур, на відміну від Києва, не мають валу резонансних кримінальних справ, а тому мають час їх вигадувати. Славнозвісну українську “жабу” ще ніхто не скасовував, а в найнебезпечніших виявах вона ще й носить погони. Ще регіональною особливістю є небачений вплив на керівників силового блоку областей з боку політиків, переважно народних депутатів, котрі балотувалися від цих територій, передає кореспондент УНН-Центр.
Успішно апробований попередніми владами інститут “смотрящих” в областях успішно діє і нині, впливаючи на процедуру порушення кримінальних справ, їхній перебіг, на рішення судів, котрі у таких феодальних вотчинах законні рішення, у кращому випадку, намагаються підмінити соломоновими.
Якщо ж на правоохоронців чи на суд ще й чиниться політичний тиск, сумнівність, недостатність, недолугість доказової бази до уваги вже не береться. Що вже й казати про зрив роботи ефективного підприємства, на яке спрямована замовна атака. Інтереси області, держави, колективу у таких випадках ігноруються. Навіть якщо підприємство виробляє борошно, щоб годувати людей хлібом. Політичне рейдерство, як і структурована організована злочинність, уміло використовує державні інституції, так званий адмінресурс. Примітивна заздрість, політична конкуренція і прокурорське свавілля й далі безцеремонно правлять бал на теренах України. Звичка верховодити на трійці з бубонцями продовжує п’янити голови у глибинці.
Щось схоже відбувається і в Черкаській області. Там у правоохоронні жорна потрапив керівник успішного підприємства “Тальнівський комбінат хлібопродуктів” Олександр Коротков, котрий не пішов на фінансові умови політичного “смотрящого”. Не маючи підстав для порушення кримінального провадження, правоохоронці намагалися сяк-так інкримінувати йому якісь буцімто порушення понад десятирічної давності у часи становлення виробництва. І хоча сам директор та його адвокати конкретно доводять відсутність складу злочину і недолугість доказової бази, місцева прокуратура настійливо намагається проштовхнути цю висмоктану з пальця справу через суд. Несусвітня для обласного суду застава у три мільйони гривень, вірогідно, є свідченням ефективності прокурорського тиску на суд.
Проте працівники хлібокомбінату одразу розібралися, хто стоїть за атакою на це підприємство, а тому уважно спостерігають за процесом, який виявить рівень законності і беззаконня у діях тих, хто цю справу затіяв.
Як розповів Олександр Коротков, усе розпочалося з непристойних пропозицій від наділених владою авторитетів, мати зв’язок із якими він категорично відмовлявся. А оскільки прямий пограбунок підприємства, на яке рекетири поклали око, не вдався, ті почали тиснути на правоохоронні органи з вимогою порушити проти нього кримінальне провадження. На жаль, депутатський значок в областях – аргумент набагато вищий за поліцейські кокарди і прокурорські зірки. І справа закрутилася.
“Проти мене намагалися використати навіть те, що я родом із Донецька, а тому якимось боком можу бути пов’язаний із регіоналами. Хоча в Черкасах живу вже 15 років, тут ростуть мої діти, тут я працюю і заробляю свій авторитет, своє добре ім’я між людьми. Роки життя пішли на становлення підприємства, яке нині є потужним експортером, успішно працює на внутрішньому ринку, є солідним платником податків, постійно створює все більше робочих місць. Та такий позитив, схоже, до уваги не береться. Бо після вручення мені підозри у прокуратурі області справу почали розглядати у незвично швидкий для них термін. І це справу, у якій до цього моменту навіть не встановлено потерпілу сторону від моєї, так би мовити “незаконної діяльності”. Бо її нема. Усе шито білими нитками. Усі мої дії на посаді директора, а потім і керуючого санацією, були підтверджені відповідними рішеннями комітету кредиторів та ухвалами численних судів. Я й мої адвокати доводимо це документально, чорним по білому. Але нас навіть не намагаються почути. Натомість проти нас використовують абсолютно політизовані звинувачення – мовляв, колись це підприємство було державним, а наша доблесна прокуратура намагається всього лиш повернути його державі. Цей більшовицький підхід, попранні права на приватну власність можуть стати небезпечним прецедентом для рейдерських атак на всі роздержавлені підприємства України. Можливо, черкаська Феміда намагається розпочати тотальну рекапіталізацію української економіки? Та навряд чи це їм вдасться”, − сказав О.Коротков.
Він додав, що у Фонді держмайна неодноразово підтверджували, що відповідно до законодавства України та постанов Уряду, Єдиний реєстр об’єктів державної власності формується та ведеться Фондом державного майна згідно з наданою суб’єктами управління інформації щодо об’єктів державної власності. А оскільки відомості про Тальнівський КХП у Реєстрі відсутні, підприємство не має статусу державної власності! Абсолютну законодавчу прозорість діяльності комбінату підтвердили й численні виграні нами суди.
Що ж стосується політики української влади на роздержавлення підприємств, які не встигають за кон’юнктурою ринку, працюють на кишені їхніх директорів, не модернізуються, не залучають інвестиції, то позиція Прем’єр-міністра чітка – роздержавлення. Бо, за словами Володимира Гройсмана, “зі 100% державних підприємств 70% є збитковими”.
“То дозвольте запитати, куди черкаська прокуратура збирається повертати наше підприємство, яке працює із закордонними інвестиціями, приватним капіталом на умовах, які диктують правила міжнародної торгівлі, і є серйозним конкурентним гравцем на світовому рівні? Що вони хочуть від підприємства, котре з року в рік збільшує відрахунки до бюджетів усіх рівнів?
Абсолютно підтримую Прем’єр-міністра і його політику роздержавлення. Тут закладений серйозний економічний резерв, бо зарегульованість державних підприємств у більшості випадків витісняє їх із конкурентного середовища. Кажу це, як керівник, який свого часу врятував комбінат від краху, витягнув його з банкрутства і завдяки докладеним зусиллям, діловим якостям, репутації надійного партнера вивів у потужні експортери. Багато українських хлібокомбінатів тоді закривалися через неконкурентоздатність, зарегульованість, невміння керівників пристосуватися до умов вільного ринку. Що мені інкримінують? Що завдяки моїм зусиллям комбінат не лише уцілів, що вдалося зацікавити і залучити інвесторів, що кров’ю і потом вивів його на чільне місце на вітчизняному ринку хлібопродуктів. Мої партнери вже питають, чи, бува, до Черкас не повертається комунізм? Знаєте, чому робітники прийшли під суд? Тому, що своє майбутнє вони пов’язують з підприємством, бо на ньому зав’язано благополуччя їхніх родин, бо рівень заробітної плати є одним із найвищих в регіоні й він постійно зростає”, − зазначив Олександр Коротков.
“Із 2004 року у прокурорів запитань щодо дій директора підприємства не виникало, влада успішно демонструвала наші здобутки у своїх звітах, нашу роботу відзначали податківці, ми здобули поважне реноме на рівні партнерів. Невже 10 років усе всіх влаштовувало, а тепер на догоду рейдерам, які поклали око на успішний бізнес, можна переписати історію, викрутивши реалії і підтасувавши нікчемний фактаж? Чи, може колишні прокурори, які впродовж років не вбачали жодного криміналу у наших діях, були менш досвідченими? Чи, може, менш корумпованими?”, – риторично запитує Олександр Коротков.
Тим часом судовий розгляд цієї справи у Черкасах триває. Судді, схоже, намагаються пройти поміж дощ, а прокурори вже потерпають за славнозвісну честь своїх мундирів, розуміючи, хтось побіг попереду паровоза. І ця ситуація є небезпечною. Тому колектив Тальнівського КХП сподівається на втручання влади найвищого рівня, яка не зав’язана у таких ігрищах, дбає про свою репутацію і бореться за іноземного інвестора. Тому люди напрацювали звернення до Президента і Прем’єр-міністра з проханням розібратися у причинах і наслідках неприхованого атентату. Схоже, брутальний віджим успішного підприємства затіяли дуже несвоєчасно.
