Овочі-гіганти вирощують фермери із Золотоніщини

Овочі-гіганти вирощують фермери із Золотоніщини

Сучасну фермерку за кермом чоловічого позашляховика Надію Кім, вже понад десять років можна побачити у селах Золотоніського району. Вона –засновниця фермерського господарства «Ромашка», яке продає овочеву продукцію далеко за межами Черкащини. Аби досягти успіху, родині Надії Кім довелось пройти тернистий шлях поразок та перемог. Її історію успіху опублікувало інтернет-видання zoloto.city

На Золотонощину, Надія Кім з чоловіком Леонтієм та чотирма дітьми, приїхали з Узбекистану у 1995 році. У Домантовому жила рідня, яка запропонувала тут залишитися. Відтоді цей край – друга домівка для сім’ї. Вони наважилися розпочати власну справу та орендували перші 20 гектарів. Уся родина Леонтія Олексійовича працювала на землі, тож він знав, як треба дбати про матінку-годувальницю. Чоловік почав займатися вирощуванням овочів і привчав до цього усіх членів сім’ї.

– Розпочинати було дуже важко, але люди з розумінням поставилися до нашої ідеї, по-дружньому підтримали. На той час у нас не було даху над головою, жили на орендованій квартирі. Згодом, потроху, все почало налагоджуватися, – розповідає Надія Федорівна.

Їх починання підтримали сестра з братом, які теж наважилися на переїзд у Домантове

Доглядали та збирали овочі гуртом: велика родина, сільські жителі і навіть друзі із Сміли. Однак, тонкощі справи вимагали нових підходів, особливо щодо продажу продукції.

– Тоді стало зрозуміло, що треба оформлювати фермерство, адже на все мають бути документи. Так, у 2002 році з’явилося фермерське господарство «Ромашка». Чому така назва? Найбільше я люблю саме цю квітку, яка приваблює своїми білосніжними пелюстками, – ділиться золотоніська фермерка.

«Борщовий набір» для району і сусідніх міст

Завдяки природній кмітливості, товариськості та організаційним здібностям Надії Кім, справи господарства пішли вгору. Неабияк виручали лідерські якості, які проявилися ще в школі, коли Надія була старостою класу. Та й освіта бухгалтера-економіста знадобилася – жінка виявилась вправним менеджером. Вміння спілкуватися з людьми допомогло на новому місці швидко знайти корисних та цікавих знайомих.

– Згодом ми вже мали близько 40 гектарів. Вирощували так званий «борщовий набір». Спочатку працювали з дитячими садочками, будинками-інтернатами, лікарнями, санаторіями, військовим госпіталем Золотоніського, Драбівського, Канівського і Чорнобаївського районів та Черкас, – розповідає Надія Федорівна.

За словами Надії Кім, продукція господарства якісна і у порівнянні з ринковими цінами – дешева, тож і замовлення на постачання були чималими. До цих пір «Ромашка» співпрацює з Канівським заводом «Верес». Раніше ще був Білоцерківський консервний завод торгової марки «Крят», у Тальнівському районі – Мошурівський консервний завод. Реалізовували овочі і в Миколаївську область, міста – Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ (тепер Кам’янське).

Зарплата у «Ромашці» до 12 тисяч гривень
Спочатку власної техніки не мали. Використовували найману працю тих, хто хотів підзаробити. Нині все інакше: є кілька власних тракторів, автомобілів, подрібнювачі рослинних решток та інше обладнання для вирощування овочевої продукції. База облаштована у Золотоноші. Тут знаходиться офіс, бухгалтерія, зберігається техніка.

Має «Ромашка» і невеличке тваринницьке господарство. Побудували зручний будиночок для тамтешніх працівників, щоб вони могли відпочити, попити чай, каву і сховатися від спеки. Зарплату люди отримують вчасно, і вона досить висока – від 9 до 12 тисяч гривень. Крім сезонних працівників, у господарстві від самого початку працюють бухгалтер, агроном, інженер і механік.

Добре відомо, що овочі без поливу доброго врожаю не дають, тому у господарстві «Ромашка» мають традиційний дощувальний, і більш сучасний – крапельний вид зрошування ґрунту. Спершу це окуповувалося, адже ціна за електроенергію була не такою високою. Сьогодні ситуація змінилася.

Вирощування овочів – це завжди ризик та труднощі
Останні три роки, через цінову політику, овочів саджали мало. Тож фермери вирішили дали відпочити землі. Зараз знову активізували виробництво і уклали договори на продаж продукції. В їх обробітку 300 гектарів землі, з них 12 – овочі, а решта – соняшник та кукурудза. Це все орендовані поля, які знаходяться на території Домантівської та Новодмитрівської сільських рад.

– Були, звичайно, і злети, і падіння. Вирощування овочів – це завжди дуже великий ризик та великі труднощі. У нас часто бувають такі періоди: років два працюємо на підйомі, закінчуємо сезон з прибутками, а потім два наступні йдемо з мінусом. Серце кров’ю обливалося, коли доводилося переорювати незібрані площі. Торік виручив соняшник, допоміг і гіркий перець, бо ми одні вирощуємо цю рослину, – пояснює Надія Федорівна.

Успішним для фермерського господарства був 2009 рік

Найврожайнішою видалася цибуля, яку вирощували з голландського насіння за особливою технологією. Траплялися навіть цибулини-гіганти, що важили до півтора кілограмів. Врожай городини потішив родину фермерів і в 2011 році. З одного куща солодкого перцю збирали до 25 кілограм, а капустину-рекордсменку вагою 22 кілограм відправляли навіть на виставку у Київ.

За словами Надії Кім, карантин не вплинув на роботу фермерського господарства. Тут дотримувалися усіх рекомендованих заходів безпеки. Люди працюють на відстані три-чотири метри один від одного, а на роботу їздять на велосипедах, щоб обмежити контакти. На початку лише побоювались, аби насіння та добрива доставили вчасно. Зараз на полях проводять овочеве прополювання.

Міцна родина – запорука успіху
Був момент, коли потужним фермерським господарством керував середній син родини Кімів – Федір. Щоправда, Надія Федорівна не припиняла контролювати виробничий процес, працюючи його заступником. Адже її досвід та авторитет – беззаперечні.

Сучасну фермерку за кермом чоловічого позашляховика вже понад десять років можна побачити у селах Золотоніського району або в обласному центрі. Вона домовляється з партнерами, вирішує складні організаційні та виробничі питання. Скрізь встигає не шкодуючи власних сил та здоров’я.

Наразі Надія Кім знову очолила господарство. Уся відповідальність, проблеми і турботи вкотре на її тендітних плечах. Але всюди вона відчуває підтримку та допомогу своїх рідних, з якими разом пережили успіхи і невдачі, вистояли і багато чому навчилися.

Сьогодні Надія Кім тішиться успіхам онуків. З ними вона молодіє і насолоджується життям. Найстарший з них – 30-річний Альберт, працює у Польщі. 21-річний Руслан – помічник у господарських справах. Радіє бабуся успіхам Ангеліни, яка навчається у Польщі, випускниці Вікторії, котра мріє стати лікарем та Антона, який хоче пов’язати своє майбутнє із сільським господарством. А ще двох школярок – Каміли і Злати.

У родині знають і шанують традиції. Кіми часто збираються разом насолодитися спілкуванням, згадати минуле і поміркувати про майбутнє. Бо вони – неначе єдиний міцний кулак, рушійною силою якого є старійшина Надія Кім – закохана у квіти, працелюбна і мудра бізнес-леді.

Залиште коментар