Виписував повістки, а тепер скидає ВОГи на голови росіян: історія військового із Черкас
22.02.2024
Черкаський військовий 37-річний Павло Пасєчко вже понад рік воює проти росіян на фронті. Війна застала його на роботі: він працював адміністратором у готелі. Спочатку волонтерив, потім і сам подався до армії. Встиг змінити кілька військових професій і нині служить оператором дрону.
В рамках циклу матеріалів до річниці вторгнення, журналісти Про все поспілкувалися з Павлом Пасєчком та дізналися про його військові будні, поради мобілізованим та що чекає на українців у 2024 році.
“І тоді риторика в деяких чоловіків була та, що й зараз”
Мобілізувавшись, Павло Пасєчко спочатку потрапив у роту охорони: виписував повістки чоловікам.
“До широкомасштабного вторгнення я 6 років працював адміністратором в готелі “Україна”. І якраз 24 лютого був на роботі. Про війну дізнався з новин. У цей час у нас жили багато іноземців, які терміново почали виїжджати. Першого ж дня наш черкаський осередок “Демсокири” перетворився на волонтерський хаб, де я волонтерив. Згодом мене мобілізували. 5 місяців служив у ТЦК, в роті охорони: контроль на КПП і видача повісток. Зауважу, що і тоді риторика в деяких чоловіків була та, що й зараз: були свідомі, а були й такі, хто всіляко намагався не взяти повістку. Єдине, тоді менше таких зустрічалося”.
Потім чоловіка відправили на фронт, перевівши в бойову бригаду. Був стрільцем, навідником кулемета і згодом навчився керувати безпілотником.
“Мене перевели у 32 окрему механізовану бригаду. Спочатку було злагодження й навчання. А вже потім нас передислокували на лінію бойових зіткнень. Моя посада – стрілець- помічник гранатометника. Але війна це така штука, що іноді “випадає” людина з такою посадою, на яку терміново треба заміна. Так я став навідником кулемета, працював на “Браунінгу”. Пізніше став оператором безпілотника і досі ним є. Не скажу, що це складна професія. Літаю на “Мавіках”, а це простіше, ніж керувати FPV-дроном. Звісно, все одно потрібні певні навички. В наші завдання входить розвідка, координація позицій і працюємо зі скидами”.
“Людям показують красиву картинку, а насправді все трохи не так”
Захисник каже, що відео в соцмережах про роботу “дронщиків” дещо спотворює реальність.
“Для вдалого влучання є багато нюансів: вітер може здути, ворог зі стрілкової зброї зіб’є і не встигаєш виконати скидання боєприпасу. Шансів вразити ціль під час кожного бойового вильоту 50 на 50. Також важливі навички оператора. Люди дивляться відео з телеграм-каналів і в них може з’явитися враження, що кожен виліт дрону є успішним та результативним. Людям показують красиву картинку, а насправді все трохи не так”.
“Раджу мобілізованим частіше дивитися в небо”
Чоловік радить новобранцям бути максимально обережними на позиції і добре розумітися на наданні допомоги при пораненнях.
“Наша бригада наразі дислокується на Куп’янському напрямку. Хоча ми й раніше тут були. Про перший свій бій і розказати не можу, бо це все було якось хаотично. Проте небезпека є кожну секунду. Раджу мобілізованим частіше дивитися в небо, бо зараз війна дронів і їх дуже багато. Коли кудись ідеш, треба обдивитися навкруги, перш за все. І завжди бути в бронежилеті й касці, а при собі мати турнікет. Під час підготовки багато уваги приділяти медицині – її ніколи не буває забагато. За увесь час на позиції з автомата можна жодного разу не вистрелити, але по тобі постійно прилітатиме артилерія і будуть поранення”.
Ворожий дрон при відносно нормальних погодних умовах чути ще за 100 метрів.
“Звичайний дрон можна почути вже на відстані 100 метрів. Тим більше, перед скиданням боєприпасу оператор знижуватиме його до 60-70 метрів. Його тоді не лише чути, а й видно. Тому й кажу, що потрібно увесь час поглядати в небо. Інакше можна побачити його вже безпосередньо над собою. Також потрібно розрізняти звуки від підлітаючих боєприпасів. Водночас різновидів озброєнь така кількість, що я досі не всі відрізняю”.
Іноді у захисників не витримує психіка після “прильотів”.
“Немає тих, хто не боїться. Тому буває, що коли поруч з людиною щось прилетить, то в декого починаються панічні атаки. Дехто намагається “гасити” це алкоголем. Хоча, не знаю як в інших, але в моєму підрозділі такі випадки поодинокі. Всі вмотивовані і знають, чому вони тут”.
В окопах – не до політики
Черкащанин обурюється, що цивільні готові накинутися один на одного через політичні розбіжності і не вміють фільтрувати інформацію.
“Бісить, коли у соцмережах люди ділять один одного на “зєлєботів” і “порохоботів”. Починають “качалки” і люди розносять різні незрозумілі фейки. У багатьох немає критичного мислення. Бачать новину і розносять її, не задумуючись. Хочеться, щоб фільтрували інформацію, бо є багато ворожого ІПСО. Навіть серед моїх знайомих таких є багато, хто репостить різні вкиди. Тут, в окопах, не до політики і ніхто не свариться на політичні теми. Всі нормально вживаються”.
Політики, на думку Павла Пасєчка, часто переймаються своїм рейтингом у громаді, ніж проблемами військових.
“Це може призвести до нестачі зброї, дронів та іншого. На все це потрібні великі гроші. Так, якісь кошти виділяють для “галочки” і для сотень фотозвітів, що купили якусь автівку. З одного боку це добре, а з іншого – це масовий піар до можливих виборів. Значну частину грошей, натомість, виділяють на абсолютно непотрібні речі. При цьому розуміють, які це матиме наслідки для військових, але хочуть бути “гарними” для всієї громади.
У відпустки чоловік приїжджає нечасто. Каже, у такі приїзди виспатись не виходить, бо постійно зустрічається з численними друзями та рідними. При цьому запевняє, що встигає морально відновитися.
Павло Пасєчко прогнозує, що українцям ще буде важко у 2024 році, але впевнений, що країна вистоїть проти росіян.