На прохання кореспондента “ПроГоловне” голова Черкаської обласної ради Олександр Вельбівець прокоментував ситуацію, що склалася у Черкаській міській раді.
– Як керівник органу місцевого самоврядування області як Ви розцінюєте ситуацію, що виникла у керівному органі нашого міста? Які її можливі наслідки Ви вбачаєте?
– Розцінюю як критичну, патову, тупикову, а головне – з ознаками ультимативного тиску між конфліктуючими сторонами. Насправді, як посадовець я абстрагуюсь від політичних подій в міській раді та від особистостей-учасників процесу. Але, як звичайний громадянин, як чиновник не можу залишатись байдужим до такого стану справ.
Мене, як і усіх черкасців, на сьогодні найбільше хвилює те, що обласний центр залишився без головного фінансового документу – без бюджету міста. І це вже має негативні наслідки: затримуються витрати власних надходжень на утримання комунальних установ, закладів і підприємств, виплату заробітних плат бюджетникам. Гірше того – місто не може скористатись субвенціями із бюджету вищого рівня, що передбачені на сплату гарантованих державою категорійним громадянам соціальних пільг, послуг і відшкодувань. Останні, як ми вже бачимо, під загрозою недоступності для жителів міста.
На превеликий жаль, в органі місцевого самоврядування, який мав би вирішувати питання пересічних містян, на разі домінує політика, що лише перешкоджає сторонам дослухатись голосу здорового глузду й говорити мовою консенсусу, а не ультиматумів.
– Хто ж з місцевих політиків, на Вашу думку, неправий у цій ситуації? Які вбачаєте виходи з кризи?
– Я не вивчав глибоко передумови ситуації, тому не можу судити про їх суть, давати оцінки діям окремих особистостей та визначати винних. Міська рада є самостійним органом та діє в межах повноважень, використовуючи власний ресурс і, що головне – відповідає за власні рішення безпосередньо перед жителями Черкас. І як орган місцевого самоврядування саме на вирішення проблем та потреб містян і має спрямовувати свою увагу в роботі міська рада. А політична складова, за якою обираються депутати, повинна бути другорядною в діяльності депутатського корпусу.
Та й не це головне – хто більше чи менше винний. Вважаю, що зараз важливо перш за все абстрагуватися від політики, власних амбіцій і якнайшвидше розпочати конструктивний діалог і пошук шляхів виходу із ситуації. Бо мова ультиматумів – це дорога в нікуди. Адже обставини, на жаль, показують, що винними, чи точніше «крайніми», на разі є звичайні люди. І це мають зрозуміти усі учасники процесу та врешті зробити крок назустріч.
Сподіваюсь, що найближчим часом так і станеться й містяни «видихнуть з полегшенням», а сама ситуація набуде конструктивного вирішення та контрольованих ознак.
