Черкасці розповіли про свій досвід купання в ополонці

Черкасці розповіли про свій досвід купання в ополонці

Традицію купатися в Йордані – ополонці у формі хреста – на Хрещення Господнє (Йордан або Водохреще), яке християни відзначають 19 січня, підтримують уже протягом багатьох віків. За давніми повір’ями, вода у цей день має цілющі властивості, навіть може «подарувати» дивовижне зцілення від хвороби. Журналісти «Нової Доби» поцікавилися у черкасців, як і коли вони вперше пірнали в ополонку та які відчуття мали після занурення.

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Олександр Толбатов, засновник «Черкаського Клубу Довгожителів»:
− Я почав свою трудову діяльність із оздоровлення у 1999 році. На початку було важко, але зараз відчуваю себе щасливою людиною. Зникли всі проблеми із хребтом, які мав до цього. Загалом, у холодній воді я займаюся щодня. Маю традицію: перед купанням спілкуюся з водою, адже вона – живий організм. Я підхожу до берега, вітаюся з водою, розповідаю про себе, потім перехрещуюся, усміхаюся та заходжу у воду за здоров’ям. Усім рекомендую так робити. Після купання роблю фізичні вправи, при цьому розминаючи м’язи. Далі – переодягаюся в приміщенні, ми всі гуртом п’ємо трав’яний чай із червоним перцем. Потім надягаю роликові ковзани та їду додому, таким чином продовжуючи робити зарядку. Коли їду подорожувати, то обов’язково роблю дві норми (по 30 хв) вправ до поїздки і після. Із собою завжди беру два жилети, (сам сконструював і отримав патент у 2005 році), ласти та два комплекти лопаточок для рук. Одного разу встановив рекорд України перебування в крижаній воді – протримався 55 хвилин.

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Юрій Ботнар, депутат Черкаської обласної ради:
− Не лише підтримую купання в ополонці, а й сам намагаюсь бодай раз на рік пройти цю процедуру. Адже пірнаючи у крижану воду, ми, насамперед, переборюємо самі себе, а це – найважливіша перемога. Треба просто переконати себе, що цей рубіж має бути подолано, адже саме свідомість керує тілом. Після крижаної води я заряджаюся упевненістю та енергією, адже перемога над власними слабкостями надихає. Потім – світлина для соціальних мереж та горнятко трав’яного чаю. Ми з побратимами з 2012 року пірнаємо у Дніпро разом 19 січня, бо ж для нас, націоналістів, це подвійне свято. Саме у день народження одного з наших ідеологів, державника, очільника уряду Української Держави, створеної 30 червня 1941 року, Ярослава Стецька, репресованого гітлерівцями, ми пірнаємо в ополонку з гаслом: «Спорт! Здоров’я! Націоналізм!».

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Тетяна Балякіна, журналіст:
− Уперше я спробувала «моржувати» понад десять років тому. Моє перше занурення відбулося саме на Водохреще на Дніпрі, біля Пагорбу Слави. Пам’ятаю, що тоді лежав сніг, а вода була дуже холодною. Тоді мене за руку завела у воду Заріна зі Школи здоров’я. Перший раз я просто занурилася три рази, помила обличчя, подивилася на людей, усміхнулася і буквально вискочила з ополонки. Проте саме тоді відчула такі емоції, яких раніше не знала, – це була справжня ейфорія, а ще усвідомлення того, що я здатна на сміливі вчинки. Тоді здавалось, що я можу вже й гори звернути! На Водохреще, зазвичай, люди починають збиратись на пляжі моржів у Річпорту вже о дванадцятій ночі: купаються до та після освячення води. Я не люблю зайвої публічності, особливо на Водохреще, адже переконана, що потрібно насамперед внутрішньо налаштуватися, попрацювати зі своїми думками та навіть зі стихіями. На мою думку, купання в ополонці заряджає оптимізмом, омолоджує, дає сил працювати в оновленому режимі.

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

В’ячеслав Батюк, чемпіон Європи з пауерліфтінгу, тренер бійцівського клубу «ММА ГРІЗЛІ»:
− Перше занурення було майже 9 років тому. Пам’ятаю, спочатку було страшно, думав пірну і не випливу. Проте на березі були рятувальники та швидка допомога – це заспокоїло. Коли вже виходиш з води, то маєш відчуття, наче все тіло проколюють тисячі голок, а потім стає дуже тепло. Саме тоді я вирішив вести здоровий спосіб життя: не вживаю алкоголь, дотримуюсь здорового харчування і не тільки в цей день. Цьогоріч обов’язково буду купатися в ополонці на Водохреще. Тим паче, мені уже третій рік поспіль складає компанію мама й мої вихованці з клубу «ММА ГРІЗЛІ».

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Сергій Кудактін, голова Черкаської територіальної організації партії:
− Уже не перший рік хочу зайнятися «моржуванням». У дитинстві загартовувався – обливався холодною водою. Звичайно, це давало позитивні результати: я не хворів і добре себе почував. Вже не пам’ятаю, коли вперше спробував купатися в ополонці: більше 10-ти років тому це було. Спочатку пішов, як кажуть, за компанію з друзями. Занурився, підбадьорився й мені сподобалося. Надалі намагаюся періодично загартовуватися. На Водохрещетакож купаюся. Ніколи не стрибаю у воду різко, а заходжу поступово. Намагаюся, щоб не було різкої зміни температури. Коли виходжу на берег – одразу витираюся, потім одягаюся і п’ю чашку чаю. Я не прихильник тверджень, що вода якось очищує дух. Вважаю, що занурювання в ополонку додає бадьорості, енергії та гарного настрою.

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Павло Селянко, начальник відділу психологічного забезпечення ГУНП у Черкаській області:
− Ще зі школи цікавлюся психологією. У прийнятті «холодних» водних процедур знайшов «переплетення» із цією наукою та можливість психологічного розвантаження. Почав загартовуватися у 2003 році. Спочатку спробував вилити на себе відро крижаної води. Сподобалося. Мій психоемоційний стан із сумного й гнівного миттєво трансформувався в позитивний. Згодом став купатися в ополонці. Вперше пірнув у крижану воду в річці Тясмин. Звісно, перед тим, як вскочити в ополонку маю певний дискомфорт. Треба «підключити» вольовий ресурс, аби туди залізти. Але вже на березі – маса задоволення та сильнне тепло, навіть не хочеться одягатися. Я не «моржую», тому стараюся довго у воді не перебувати та не плавати. Заходжу у воду зазвичай швидко. Хоча не кожен цього підтримає, адже для організму це величезний стрес. Колись пробував по два «підходи» робити. Проте – не до вподоби. На Водохреща обов’язково пірнаю тричі. Намагаюся вперше покупатися на Водохреще до сходу сонця. Також маємо традицію купатися гуртом. Кожного року є новачки, які звертаються до мене за порадою. Наш гурт розширився у 2007−2008 роках. Раніше було більше часу, тому купалися не тільки кожної неділі, а раз на два дні.

Черкащани розповіли про досвід занурення в ополонку

Іван Дерій, безробітний:
− Купатися в ополонці мене підштовхнуло бажання експериментувати та пробувати щось неординарне. Надихнув на це й мій товариш, який давно вже загартовується. Уперше пірнув у крижану воду в 2007-му році. Спочатку було трохи страшно та холодно. Але, коли вже виходиш із води, то наче наново перероджуєшся: відчуваєш прилив сил й бадьорості, легкість у тілі. Відтоді кожного 19 січня занурююсь в ополонку. Пам’ятаю, одного року трохи прихворів. Думав, що не зможу підтримати традицію. Але дав собі установку, що у цей святий день нічого поганого не може трапитися. Особливих процедур підготовки до купання у мене немає. Головне – це віра у те, що у цей день дійсно можливо очиститися як фізично, так і морально. Я заряджуюсь енергією на весь наступний рік.

Залиште коментар