Мініатюрні копії двох архітектурних візитівок з’явилися в Черкасах. Їх встановили перед будівлями-оригіналами – Палацом одружень та музеєм «Кобзаря», що на Хрещатику. Зменшені макети історичних пам’яток містять безліч дрібних елементів, а ще надписи трьома мовами – українською, англійською та шрифтом Брайля, аби їх змогли «побачити» на дотик незрячі.
На знак відкриття символічне біле полотно з мініатюр 10 квітня зняли міський голова Черкас Анатолій Бондаренко разом із їхнім автором, скульптором Владиславом Димйоном та черкащанкою з вадами зору Тетяною Курко.
– Ці міні-моделі встановлені в рамках реалізації одразу двох цільових програм – розвитку дизайну міського середовища та «Простір без бар’єрів», – сказав Анатолій Бондаренко. – Ми плануємо продовжувати таку серію і сподіваємося, що ця колекція кожен рік буде поповнюватись архітектурними родзинками нашого міста. Уже в другому півріччі цього року дизайнери почнуть працювати над копією будівлі сучасного «Укрсоцбанку», колишнього готелю «Слов’янський».
За його словами, одна така скульптура разом із тумбою та їхнім монтажем вартує близько 90 тис. грн. Зроблені копії з бронзи, а ось підставки – зі сталі.
Над відтворенням пам’яток архітектури з минулої осені працював відомий у місті скульптор Владислав Димйон. Зізнається: ця робота була для нього цікава, хоч і не без труднощів. У неї вклав не тільки всі свої професійні вміння, а й душу.
– Спочатку мені було достатньо не звично братися за ці скульптури, бо все своє життя я робив анатомічні речі, пов’язані з людиною… Архітекторів цих будівель згадував, як-то кажуть, не злим тихим словом. У мене виникало чимало питань із приводу конструкцій, але ж ні в кого запитати, – жартома сказав Владислав Володимирович. – Будова складна. Багато дрібних деталей, від чогось доводилося відмовитися. Але намагався відтворити їх максимально точно, бо знав, для чого я їх створюю.
Як розповів скульптор, під час моделювання копій цих місцевих родзинок використовував спосіб ліплення.
– Ліпив як станкову скульптуру, аби вона була більш «жива», а що з цього всього вийшло – оцінять уже люди, – сказав він.
Першою на дотик Палац одружень та музей «Кобзаря» (раніше Будинок братів Цибульських) «побачила» жителька обласного центру Тетяна Курко. Каже: з неабиякою зацікавленістю змогла дізнатися, якими ж насправді є ці пам’ятки.
Між тим, не встигли міні-копії історичних будівель з’явитися на вулицях міста, як уже «обросли» легендами. Завісу таємниці привідкрив сам скульптор Владислав Димйон. Переконує: якщо чоловік чи жінка мріють про кохання, то варто обома руками потриматися за башні на зменшеній копії Палацу одружень. А якщо доторкнутися до входу в РАЦС чи потерти балкончик, то невдовзі й у реальному житті можна переступити його поріг.
Для довідки:
Палац одружень (Будинок Щербини) побудований у 1892 році черкаським інженером, грабарем-підрядником Щербиною як власна садиба.
З 1907 до 1912 років будинок був зданий в оренду повітовому земському управлінню. А вже за сім років, із 1919-ого, використовувався різними установами, зокрема, тут розміщувались офіційні міські організації.
Під час німецької окупації в будинку Щербини були розміщені жандармерія та поліція. З 1970 року тут діє міський Палац одружень.
У цегляному двоповерховому особняку раніше був зимовий сад із фонтаном. Він входив до комплексу садиби зі стайнями та флігелями.
Внутрішнє планування будинку було частково змінене. Зовнішні перебудови торкнулися головного (у ньому влаштовані широкі двері) і тильного (до нього прибудована напівкругла об’ємна добудова) фасадів.
У 2010 році почалась реставрація та ремонтні роботи з оновлення будинку.
У сквері за будинком у листопаді того ж року було відкрито пам’ятник Василю Симоненку.
Музей «Кобзаря» («Будинок братів Цибульських»)
Будинок черкаських купців братів Андрія та Юхима Цибу́льських побудований у 50-х роках XIX століття.
У ньому з 18 по 22 липня 1859 року під наглядом поліції перебував Тарас Шевченко.
Після реконструкції на початку ХХ ст. на другому й третьому поверхах розміщувалися банківські установи, а на першому – мануфактурні магазини.
Наприкінці 80-х років будинок був відреставрований. Увесь нижній поверх відтоді займає музей однієї книги – «Кобзаря» Т.Г.Шевченка.
