“На кастингу 200 дівчат претендують на одне місце”, – черкаська модель

“На кастингу 200 дівчат претендують на одне місце”, – черкаська модель

Чимало дівчаток у дитинстві воліють стати акторками, балеринами, співачками, письменницями, художницями… До цього творчого переліку можна додати й моделінг. Яка ж дівчинка не мріє, аби купували журнали з її фото на обкладинці? Про жорсткі ситуації у модельному світі, дієти та схуднення, кастинги і покази «Новій Добі» розповіла Анна Грінченко, яка вже побувала як модель у багатьох країнах Європи та Азії.

– Як розпочалося твоє модельне життя? Чи мріяла про це в дитинстві?
– Ні, я ніколи про це не мріяла, навіть фотографуватися не любила. Проте батьки та друзі помічали, що я маю модельну зовнішність. В індустрію моди я потрапила несподівано. Одного разу гуляла в польському торговому центрі (Анна навчається на журналіста в Університеті соціальних і гуманітарних наук у Варшаві – ред.). Це було три роки тому, в 2015 році. До мене підійшла дівчина та запитала, чи не модель я? Я відповіла, що – ні. Вона ж дала мені візитку модельного агентства та запросила на співбесіду. Коли я туди прийшла поспілкуватися – директор агентства Матеуш сказав, що я їм підходжу. Зі мною уклали контракт, але сказали, що потрібно схуднути.

– Опиши свій перший робочий день, перше дефіле та фотосесію.
– Перша фотозйомка, в якій я взяла участь, була тестовою. Пам’ятаю, коли прийшла до фотографа, мені було трохи лячно і некофмортно. Проте він розговорив мене, постійно щось запитував і я розкрилася. У результаті вийшли доволі непогані світлини. Вже перша професійна фотосесія відбулася у Мілані. До речі, це ще й була моя перша робоча поїздка. Перед цим я проходила цілу купу кастингів. Ніхто нічого не пояснював і не видавав ніякої інструкції. Адже розраховують на те, що ти вже обізнана в цій справі та маєш певні навички. В нас склалася хороша команда, тому фотографії були гарні. І це дуже надихало.

Черкаська модель: «На кастингу 200 дівчат претендують на одне місце»

– У яких країнах вже вдалося побувати?
– Якщо говорити про Європу, то я побувала в Італії, Франції, Іспанії. Щодо Азії – це Китай, Південна Корея, Таїланд, Тайвань.

– Який незабутній досвід ти отримала завдяки модельному бізнесу? Які фотосесії або дефіле на подіумі найбільше запам’яталися? 
– На сьогодні я вже взяла участь в одному Fashion Week. Я була на Тижні моди в Таїланді. І мені запам’ятався увесь цей тиждень. Це кілька показів на день, починаючи з 7 години до 23 години. На тобі складне вбрання, бувало, за день нічого не встигаєш навіть поїсти, попри це отримуєш безмежне задоволення. Також, це знайомства з новими людьми, в тому числі з дизайнерами.

– Із якими дизайнерами вже встигла познайомитися? Із якими мріяла б співпрацювати у майбутньому?
– На Тижні моди я зустріла дівчину-дизайнера. Її бренд називається «Lantme». Як вона відзначила, я їй дуже сподобалася. Вона кілька разів запрошувала мене на роботу. Також брала участь у фотосесіях у вбранні відомих на весь світ марок: «Dior», «Louis Vuitton» та інші. А щодо брендів, із якими хотіла б співпрацювати: мені дуже подобається стиль «Gucci» (80-ті). Дуже хочу потрапити на їхній показ як модель.

– Цікаво було б дізнатися, як проходить кастинг на фотозйомку/показ. Який одяг надягати, як себе вести і т.д. – розкажи про цей процес. 
– На кастинги потрібно надягати максимально простий одяг. Ідеально підходять чорні джинси з високою талією і футболка, яка підкреслює фігуру. І, звичайно, шпильки. В Європі на один кастинг приходить понад 100 дівчат, тому він триває від години до трьох. В Азії кастинги проходять трохи швидше. Кожна модель має «композитні» картки. Це такі невеликі картки, які містять 2–3 фотографії та загальну інформацію (ім’я, агентство, параметри). Модель має стати перед камерою зі своєю «композиткою», та трохи позувати. Далі замовник може попросити приміряти одяг його бренду, щоб переконатися, що він добре виглядає саме на цій дівчині. Все це триває від 10 до 30 хвилин.

– Як модельний бізнес вплинув на твоє життя? Як родичі ставляться до цього захоплення?
– По-перше, я стала самостійною. У дитинстві я не була дуже ініціативною. Батьки мені багато в чому допомагали, але все ж давали велику свободу. Коли розпочалася моя модельна кар’єра, то стала часто подорожувати. Але мої батьки мене дуже підтримують.

Черкаська модель: «На кастингу 200 дівчат претендують на одне місце»

– Над якими проектами ти наразі працюєш?
– Зараз я не працюю ні з якими проектами, адже навчаюся на останньому курсі в університеті та готуюся до іспитів. Тобто, я тимчасово «заморозила» кар’єру моделі. Проте з модельного бізнесу я не уходжу. Як тільки закінчу університет – полечу в Корею або Японію. Якщо в період мого приїзду я потраплю на Тиждень моди, то після проходження кастингів працюватиму на показах. Але в основному – це фотозйомки для журналів.

– На який термін укладають контракт?
– Контракти є різні: від місяця до трьох і більше. Я, ймовірно, полечу працювати за договором на два-три місяці.

– Що найбільше подобається: фотозйомки або дефіле на подіумі?
– Мені більше подобаються фотозйомки. Адже часто перед показом на подіумі дуже хвилююсь через незручне взуття тощо.

– І все ж, наскільки жорстокий модельний бізнес, чи конкурують між собою дівчата?
– Конкуренція дуже велика. Наприклад, у Мілані на кастингах іноді я не розуміла, що відбувається. На одне місце претендували 200 дівчат. Також є жорсткі рамки, які прописані в контракті кожної моделі: вона зобов’язана контролювати свою вагу та інше. Якщо стегна на сантиметр збільшаться, то твою зарплатню урізають. Не завжди клієнти добре ставляться до моделей: як до живого манекену, а не напарника в роботі.

– У чому ще обмежують себе моделі? Чи дотримуєшься якоїсь дієти?

– Я не дуже люблю слово «дієта». Їм практично все. Єдине, що харчуюся часто і невеликими порціями. В цілому дотримуюся сбалансованого раціону харчування. Один раз на тиждень роблю «чіт-дей», коли дозволяю собі щось смачненьке. Наприклад, шматочок тортика або шоколадку.

– Які ще маєш захоплення, окрім моди?
– Нещодавно відкрила для себе плівкову фотографію. У Парижі я купила плівковий фотоапарат. Мені дуже сподобалися світлини, які отримала в результаті. Нині хочу купити ще кілька плівкових фотоапаратів, прочитати навчальну літературу і далі практикуватимуся.

– Ти навчаєшься на журналіста: чому обрала такий фах і чому саме Польща? 
– Мої батьки дуже хотіли, щоб я вивчила іноземну мову, а саме китайську. Тоді мені не дуже подобалася ця ідея, проте зараз я змінила свою думку. Я знайшла альтернативу – вивчила польську. Після закінчення школи вирішила переїхати до Польщі. А щодо журналістики. Ще в школі тверезо оцінила свої здібності. Зрозуміла, що у мене гарно виходить писати есе на різні теми, а до точних наук у мене як-то кажуть «серце не привертається».

– Які плани на майбутнє: все ж модельний бізнес або кар’єра журналіста?

– Я бачу себе кар’єристкою. Поки я можу працювати моделлю – я нею працюватиму. В подальшому, якщо не зможу розвиватися як модель, повернуся до журналістики. З моєю професією складно завезти сім’ю, оскільки я постійно подорожую. Зі мною має бути людина, яка підтримуватиме моє захоплення.

– Що б ти порадила дівчатам – початківцям модельного світу?
– Найперше, не варто входити в цей світ із 16-ти років. Треба трохи зачекати та хоча б закінчити школу. Конкуренція велика, але найголовніше – прагнення до розвитку та віра в себе.

Спілкувалася Валерія Тімергаліна

Прочитайте ще:

Залиште коментар