Проведений у Тальнівському НВК загальноосвітня школа №1-гімназія урок пам’яті «Великий поборник правди», присвячений 80-й річниці від дня народження Героя України В’ячеслава Чорновола, став визначною подією в житті району. До його організації долучилися не лише керівники, учителі та учні навчального закладу, а й працівники районного будинку культури та центральної бібліотеки.
Гостями заходу були син політика Тарас Чорновіл та сестра, колишня учителька цієї школи Валентина Максимівна Чорновіл. Про це пише сайт “Вісті Черкащини”.
“Наша родина тісно пов’язана із Тальнівщиною. У 30-х роках на території першої школи жив батьків брат Петро Йосипович Чорновіл, який потім працював у Уманській наросвіті і був репресованим, – розпочала свій виступ Валентина Максимівна. Розповідає про батьківське вчителювання у Шаулисі і про Федору Рейду. Потім жартома каже: – Ну а далі з’явилася я на ваші голови у 70-і роки у Тальнівській школі №1. З’явилася випадково – рік була без роботи”.
Валентина Максимівна розповіла про свої поневіряння перед приїздом у Тальне. Знаючи про політичну діяльність брата, десь їй відверто відмовляли у роботі, десь створювали несприятливі умови. «Таким чином, мені в найглухішому селі на Звенигородщині не було роботи», – каже Валентина Максимівна. На Тальнівщині не надали значення прізвищу, а звернули увагу на освіту учительки і на те, що вона маленька, тендітна приїхала доглядати старих, хворих батьків. Звичайно потім керівництву освіти влетіло. Їй ставили розклад так, щоб незручно було добиратися і щоб щодня була на роботі. Знайшлися й ті, хто повідомляв у КГБ про кожне слово, сказане Валентиною Максимівною. У неї не було стола в учительській. Але вона жила родиною та учнями. Саме на її уроках вони вперше почули про заборонених у той час Ліну Костенко, Василя Симоненка, інших велетів духу. Майже всі її учні відвідували факультативи з мови і літератури. Після яких багато-хто з дітей добирався додому в село, як власне і учителька, яка мешкала у батьківській хаті за 20 кілометрів у Вільховці.
Валентина Максимівна Чорновіл ні про що не шкодує. Вона й досі підтримує стосунки із найвірнішими друзями-колегами, яким довіряє ще з тих страшних часів, а особливо з присутньою в залі Людмилою Антонівною Сухонос. А ще Валентині Максимівні часто телефонують колишні учні.
Валентина Чорновіл була тісно духовно пов’язана з братом. Вони підтримували один одного у всьому. Дякуючи її титанічній праці і зявилося десятитомне видання його творчої спадщини. Зараз Валентина Максимівна працює над укладанням бібліографії про брата.
Своїми спогадами про батька поділився і син політика Тарас Чорновіл.
“Я не так часто ділюся спогадами про батька, можливо, тому, що не так багато чого є особистого. Фактично всього того, що має більшість із вас із своїми батьками і дітьми, у мене не було. В основному, батьків образ був створений мамою і листами”.
Тарас В’ячеславович навів декілька моментів із батьківської педагогіки:
“Я в школі був страшенне ледащо. Писав як попало, з помилками. Для мене було нормально пропустити уроки. Батькові ж листи були написані каліграфічно. Він надавав їм особливого значення. Саме в одному з таких листів він виписав усі мої помилки. Це було дійсно соромно. І другий момент – це вже урок не від батька, а від мами, яка мені дуже мудро пояснила, чому я не можу себе погано поводити: ти знаєш де твій батько, ти знаєш як йому важко, ти навіть не уявляєш, що він переживе, коли цей твій щоденник із незадовільною поведінкою і двійками візьмуть кагебісти і будуть тикати йому в обличчя, мовляв, ти тут за Україну сидиш, а твій син там поплив за течією. Це неабияк подіяло. За що я вдячний батькам”.
Тарас Чорновіл детально зупинився на неперервності боротьби за Незалежність України та ролі батька і його побратимів у цьому. В’ячеслав Чорновіл бачив майбутнє за «політичною нацією», тому син називає його енциклопедистом в умінні творити державність.
На завершення Тарас Чорновіл поділився планами про відкриття у Вільховці нового експозиційного приміщення.
