Юні жителі Черкас проявили неабияку зацікавленість щодо майстер-класу з виготовлення старовинного оберегу − плетеного павука з соломи. Навчала діток цих премудростей відомий народний майстер та неперевершений вчитель Катерина Миронюк. А ось цікавими відомостями про плетення традиційних різдвяних павуків, як вони «працюють», у доступній для маленьких відвідувачів музею формі ділилась завідувач відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Наумчук. З майстер-класу всі його учасники пішли надзвичайно щасливими та з самостійно виготовленим павучком у руках. Таки цей цікавий оберіг виконав свою магічну функцію. Про це повідомляє сайт “Нова Доба“.
Вікторія Миколаївна повідомила творчому товариству, що традиція прикрашати хату до Різдва походить від легенди, яка своїм корінням заглиблюється ще в сиву давнину.
− Коли народився Ісус Христос, − розповіла етнограф, − цар Ірод хотів його вбити. Але Божа Матір дізналася про це й втекла від Ірода до Єгипетської пустелі. Вона йшла з маленьким Христом на руках багато днів і ночей і дуже втомилася. Вояки Ірода вже наздоганяли її, і тоді Діва Марія побачила серед пустелі печеру. Вона сховалася туди, а павук, який жив у тій печері, швидко заснував вхід до печери павутинням. Вояки царя Ірода підійшли до печери й хотіли увійти до неї. Та раптом помітили, що вхід до печери засновано павутинням, але передумали, бо виглядало так, що сюди давно ніхто не заходив. Так маленький павук врятував Діву Марію та Ісуса Христа від смерті.
За словами Вікторії Наумчук, у наших предків існувала традиція підвішувати «павуків» у хаті до центрального сволока (поряд із іконами) на довгій та міцній волосині з конячого хвоста. Такий «павук» завдяки кругообігу повітря рухався та повертався у різні боки. Наші предки вірили, що саме за рухом такого оберегу можна було просто визначити з якими думками та настроєм до хати завітали гості. Сплетений обов’язково за часовою стрілкою, «павук» відганяв негатив від оселі. Від найменшого подиху повітря «павучки» починали рухатися, створюючи враження живої істоти.
Проте, утворений із солом’яних трикутників-напівпірамідок «павук» все ж таки вважається непростою прикрасою та непростим оберегом. Він, по суті, являє собою своєрідну модель світобудови та гармонізує простір. Наші предки свято вірували, що стоячи під «павуком» можна просто та невимушено позбутись негативу та отримати позитивну енергію з космосу.
Зазвичай, висів «павук» до Водохреща, а потім його спалювали. Однак у багатьох місцевостях «павуки» висять в хатах роками. Власне, як і ті «павуки», які зберігаються у колекції нашого краєзнавчого музею.
Катерина Миронюк навчила, що для виготовлення «павуків» нарізали соломинки необхідного розміру. Через внутрішню частину пронизували ниточку, що скріплювала їх. Таким чином виходили кубики та квадратики з різними формами. З них, власне, й формували різноманітні фігурки й підвішували їх до стелі. Вони й нагадували стилізованих павуків.
