У Золотоноші почала функціонувати новітня форма сімейного виховання – патронатна сім’я. Малюків, які опинилися у складних життєвих умовах, тимчасово (терміном від 3 до 6 місяців) влаштовують не в дитячі будинки, а у прийомні родини. Там за ними доглядає вихователь та його помічник (чоловік/дружина), які пройшли спеціальну психологічну та соціально-освітню підготовку. Їхнє завдання – допомогти діткам впоратися зі стресом, поки батьки проходять реабілітацію. У цей час патронатна сім’я відкрита для постійного спілкування з рідними.
Про це розповідає громадсько-політична газета “Златокрай”.
Сьогодні виповнюється тиждень, як перший патронатний вихователь нашого міста Ірина Попова взяла на виховання дітей. До цього четверо хлопчиків і дівчаток жили з мамою. Через систематичні п’янки, відсутність елементарних побутових умов, ігнорування батьківських обов’язків і неспроможність виховувати малят, матір та двох тат вирішили позбавити батьківських прав. І все одно, навіть у такій ситуації служба у справах дітей, молоді та спорту вирішила дати їм останній шанс на повернення малюків додому. Діти протягом трьох місяців житимуть у патронатній родині. За цей час дорослі повинні навести лад вдома, створити там відповідні умови і затишок, не зловживати спиртним. Інакше дітей віддадуть до притулку.
Ось уже сім днів, як малеча живе у зручному, комфортному будинку. Для нових маленьких гостей створено всі умови: обладнано дитячу кімнату, приготовані іграшки, збудовано нову пісочницю. Знайомі новоспеченої патронатної сім’ї не лишилися осторонь і подарували два дитячих візочки, пляшечки, речі й горщик для найменшого хлопчика.
Відвідати малюків й розпитати про справи у вихователя завітали спеціалісти служби у справах дітей, молоді та спорту на чолі з начальником Ніною Засенко, директор МЦСССДМ Наталією Скибою та заступником головного лікаря міської первинки Володимиром Буцом. Візитерів зустрічали вихователька з посміхненим хлопчиком на руках. У дворі на гойдалці гралися старші Катя, Валя й Назар та їхній найстарший брат. Вони посміхалися й ділилися враженнями: показали гостям нові ліжка, іграшки й розповіли про режим дня.
Діти прийшли до нової родини хворі. НайбільшеІрина Миколаївна переймалася за найменшого: вночі він захлинався від кашлю. Протягом тижня лікувала малечу від ОРЗ та гострого бронхіту. За цей час двічі зустрічалася з батьками. Діти були раді бачити рідних людей, та великої туги чи сліз не було. За тиждень вихователь привчила маленького Миколу до горщика. Дівчатка самі застеляють ліжка, розкладають по шафах свої речі.
“Діти хороші, слухняні, не можу сказати, що мені дуже важко. Нам і бабуся допомагає, й старші діти”, – з посмішкою каже Ірина Попова, яка має двох власних дітей – 19-річну доньку і 21-річного сина.
Раніше жінка працювала вихователькою у дитячому садочку. Від знайомої дізналася про патронатну сім’ю, в Інтернеті вичитала деталі. Їздила у Ковтуни до вже створеного осередку, щоб на власні очі побачити, що це. Сподобалося.
“У дитинстві мої батьки завжди були зайняті, мабуть, тому всю свою любов мені хочеться віддати дітям. Коли з чоловіком визначились, що хочемо цим займатися, у Києві пройшли спеціальні курси. Інформації було так багато, що я спочатку злякалася. А чоловік сказав: не бійся, подумай про дітей! – згадує вихователька. – Мама дітей телефонує щодня. Я дуже сподіваюся, що батьки цих прекрасних малят оговтаються, подолають труднощі і незабаром сім’я відновиться”.
Сьогодні ж працівники служби у справах дітей, молоді та спорту та МЦСССДМ завітали до мами і застали її в процесі ремонту. В одній кімнаті жінка поклеїла шпалерами дві стіни та пофарбувала двері. На око – роботи ще дуже багато, та хочеться вірити, що вперто малими кроками вона досягне вагомого результату не тільки в створенні належних умов проживання, а й змінить своє ставлення до виконання батьківських обов’язків
