Як працюють черкаські фрілансери?

Як працюють черкаські фрілансери?

Працювати із 9 до 6 в офісі – стандарт, до якого ми звикли. У такому режимі людина проводить на роботі в середньому 9,5 років життя. Але ж десятиліття безперервної роботи може стати значно приємнішим, якщо кожен сам обиратиме, яку роботу виконувати і як пройде його робочий день. Саме так проходить трудове життя фрілансерів, пише  in.ck.ua.

Фрілансер працює на різних замовників і самостійно шукає собі завдання будь-яким зручним способом: на  вітчизняних чи закордонних біржах фрілансу, на сайтах пошуку роботи чи через особисті зв’язки та соцмережі. Біржа фрілансу – це звичайнісінький сайт, де роботодавці виставляють свої завдання, а працівники заявляють про бажання їх виконати.

За даними порталу “PolitekA”, на фріланс-біржі “Freelancehunt” кількість зареєстрованих виконавців збільшилася з 60 тисяч осіб у 2015 до 165 тисяч наприкінці 2016 року.

Віртуальна еміграція

“Фрілансять” і у нашому місті. Черкаські “вільні працівники” знаходять замовлення на міжнародних і вітчизняних біржах фрілансу, а також на звичайних сайтах з пошуку роботи. Багато черкасців ідуть “фрілансити” в пошуках більшої зарплатні. Зарплата вітчизняного фрілансера може коливатися від середньої ринкової суми у 3-4 тисячі гривень і сягати захмарних сум. Все залежить від сфери, рівня кваліфікації, бажання працювати та вільного часу. А от вивчення англійської мови дозволяє фрілансеру зробити свої доходи просто казковими, адже на закордонних сайтах зовсім інші ціни.

Експерти вважають, що фріланс до 2020 року складатиме 60% світового ринку праці. На вітчизняному ж ринку ця цифра поки що становить 1-5%. Проте українці четверті у світі та перші у Європі за рівнем доходу від фрілансу – вони заробляють від $16-22 за годину. Так, наприклад, IT-шники отримують від 16-23 у.о., спеціалісти із продажів – від 20-24 у.о., дизайнери – 19-21 у.о., копірайтери та перекладачі – від 11-15 у.о., свідчать дані європейської біржі фрілансу “Upwork”.

– За освітою я журналіст, а в Черкасах дуже складно знайти роботу за професією, більшість вакансій пропонували смішну зарплату – близько двох тисяч гривень. Крім того, пропонували ще й неоплачуване стажування. Тому я вирішив шукати роботу поза містом, почав із сайтів з пошуку роботи та бірж для фрілансерів. На одній із бірж робив рерайт новинних заміток, по три в день – 50 гривень кожна. Згодом я знайшов замовника, який хотів запустити свій сайт по “World of Tanks”. Йому потрібні були тексти зі стовідсотковою унікальністю, інші фрілансери не могли її забезпечити.

Щодо фрілансерських проблем, то, звісно, трохи не вистачає спілкування. Тому на вихідних намагаюся вдома не сидіти. Якщо чесно, маю проблеми із розподілом часу. Можу в першій половині дня серфити мережею, чатитися з друзями, а потім намагатися у другій половині дня все швидко закінчити. Хочу “підігнати” себе під графік і планувати щоразу щось на вечір, щоб швидше все завершити, наприклад: “Сьогодні йду на “Зоряні війни” о сьомій, отже, дедлайн о шостій”, – розповідає копірайтер Валерій Ковтун.

Без начальства, офісу та додаткових обов’язків

Дехто вважає фріланс “шляхом свободи”: не треба витрачати час і гроші на дорогу до роботи, можна перекусити в будь-яку мить чи зробити перерву, коли це буде зручно. Натомість пояснити замовнику, що робота “не вдалася, бо винні колеги”, теж не вдасться. Тут “хто не працює – той не їсть”, і якість роботи впливає на подальше зростання оплати за неї. Фріланс – ринок чесності, кожен отримує гроші за свої вміння і знання, “знайомства” нікому не допоможуть.

“Вільний” тип зайнятості підходить тим, хто хоче брати активнішу участь у соціальному житті чи, наприклад, приділяти більше уваги хобі. Фріланс – це можливість працювати молодим батькам у декреті, людям з обмеженими можливостями. Також це чудовий варіант, щоб облаштувати робоче місце індивідуально (організація харчування, температура, рівень тиші, частота перерв). Можна обирати завдання самостійно і не братися за те, що нецікаво, а також виконувати тільки те, за що платять, і жодних “супутніх обов’язків”.

– Я почала створювати іграшки на третьому курсі, зрозумівши, що фріланс у хенд-мейді – перспективна сфера, де можна поєднати роботу з творчістю. Зараз для хенд-мейд-фрілансерів існує багато сайтів, де можна і продати вже готові роботи, і знайти нові замовлення. Зараз продаю свої роботи на сайтах “Ярмарка мастеров”, “Скриня.ua”, “numi.com.ua”. Раніше працювала із сайтами “ex.com”, “ebay.com”, “клубок.ua”. Одне замовлення можу робити 3-5 днів, а можу й довше. Інколи працюю й цілу ніч, якщо замовлення термінове, і дедлайн підганяє. В процесі роботи фотографую зроблене й надсилаю замовнику, може, він хоче щось змінити.

Якби я обирала між роботою в офісі та фрілансом – обрала б фріланс. Це саме мій ритм роботи, коли можна самій розпоряджатися своїм часом. Для самоорганізації я читаю книги Брайана Трейсі, почерпнула звідти багато цікавих принципів тайм-менеджменту. Щовечора я складаю перелік справ на завтра: спочатку головні (їх не відкладеш), потім 3-5 важливих (якщо не встигну – не біда), ну і насамкінець ті, що можна відкласти, – каже майстриня-фрілансер Альона Озерова.

Ніхто не примусить вільного працівника спілкуватися із не приємними йому членами колективу, адже самого колективу не існує. Якщо у якомусь із проектів трапляється командна робота, то спілкування відбувається лише онлайн. Фрілансер сам контролює фінанси: якщо хочеться мати більше вільного часу, можна взяти менше замовлень, якщо знадобилися гроші – можна навпаки збільшити обсяг роботи.

Звісно, і у фрілансі є свої мінуси й труднощі: ненормовані робочий день і навантаження, нечесні роботодавці, відсутність стабільної зарплатні. Немає колективу, з яким можна постійно спілкуватися, існує потреба у самоорганізації та самодисципліні. Фрілансери мусять навчитися переключатися із робочого режиму в “домашній”, якщо цілий день проводять удома.

– Спочатку я працювала в офісі, але потім місце проживання довелося змінити, я переїхала з Києва в Черкаси. На жаль, тут роботу за професією знайти не вдалося, тому я працюю фрілансером для клієнтів з-за кордону. Зазвичай працюю рано-вранці, вдень на дві години роблю перерву й доробляю решту. Щодо робочого режиму – іноді працюю по 12-14 годин на добу, іноді – неповний робочий день.

Я не маю сталого графіку, можу почати й завершити роботу, коли захочу, головне – щоб вона була зроблена. Тому можу думати про роботу й після того, як її зроблю, немає чіткого відчуття “кінця робочого дня”. Щоб із цим боротися, складаю переліки задач, котрі треба зробити за день. Також намагаюся використовувати комп’ютер лише для роботи, щоб було відчуття “робочого місця”. З колегами спілкуюся скайпом та в інших програмах онлайн-конференцій.

Мені не подобається просто сидіти вдома, я хочу бути в курсі подій, ділитися досвідом, тому я орендую робоче місце у коворкінгу “Talent Hub”. Якби я мала вибір, повертатися в офіс чи ні – я повернулася б. Мені все ж не вистачає спілкування, – розповідає фінансовий аналітик Марина Мовчан.

Фріланс – це інший всесвіт, де можна працювати три доби поспіль, тоді гуляти тиждень, а не чекати відпустки півроку. Тут немає начальства, яке слідкує за вашими кроками, а проекти й завдання можна обирати самостійно. Обравши такий тип зайнятості, можна жити на острові Фіджі та водночас виконувати проект для роботодавця десь із Ісландії. Багато високооплачуваних фрілансерів так і роблять – нині існує цілий рух молодих працівників, які подорожують світом, зупиняються у недорогих готелях чи орендують житло у місцевих і працюють над складними проектами зі свого ноутбука.

Прочитайте ще:

Залиште коментар