“100 років тому, у квітні 1917 року, на Звенигородщині зародилося Вільне козацтво як своєрідна військово-міліційна організація українського селянства, мета якої спочатку полягала у захисті своїх сіл в умовах наростаючого громадського безладу, в тому числі і від мародерів та банд дезертирів, що хлинули з фронту. З часом козаки стали активними учасниками національної та соціальної боротьби, – пише Василь Мельниченко. – Газета «Звенигородська думка» писала: «Прийшли з фронту «товаріщі» большевики і почали, яко люде добре навчені на фронті «соціалізму» російськими чорносотенцями. Проводити свою програму «Що моє, то моє і що твоє – то теж моє», «… вони почали соціалізувати все народне добро і ділити між своєю компанією. Такі компанії позакладалися майже у кожному селі з 5–10 душ, які, озброївшись з ніг до голови гвинтівками, пістолями та бомбами, проводять досить вміло свої програми в життя… Анархія дійшла вже до найвищої точки … Уночі село не спить. Бо йде стрілянина, товаріщі, голосно, напившись самогонки, б’ють в набат, скликають народ і баламутять його самими провокаційними чутками, діти й жінки перелякані плачуть – народ одичав…».
Ось в таких умовах навесні 1917 року у селі Гусакове Звенигородського повіту (нині – Звенигородський район) зародився рух за утворення Вільного козацтва. Його ініціаторами стали заможні селяни Андрій та Никодим Смоктії. Никодим Смоктій у квітні 1917 року на сільському сході біля волосної управи оголосив про падіння царського самодержавства і закликав односельчан гуртуватися у загони вільних козаків. Зваливши біля управи погруддя царя Олександра ІІ, найактивніші селяни озброїлись мисливськими рушницями та списами, рушили до повітового міста Звенигородка, де роззброїли поліцію і встановили українську владу.
Наприкінці квітня на установчих зборах 350 вільних козаків села, «не залежних від військової служби», заснували Гусаківський волосний козацький курінь на чолі з Н.Смоктієм. У другій половині травня 1917 року вільнокозачі курені були створені у Козацькому, Вільшані, Пединівці, Петраківці та інших селах повіту.
А вже на повітовому з’їзді козацтва, що відбувся невдовзі у Звенигородці, було сформульовано організаційні принципи Вільного козацтва, які визначали його якдобровільні військово-міліцейські озброєні формування, що мали діяти назасадах самоорганізації, виборності командирів, незалежності від державних інституцій. При цьому наголошувалося, що не можна приймати до організації людей, ворожих українській справі, а також тих, хто мав кримінальні злочини.
Кошовим отаманом Звенигородського повіту (коша) було обрано Семена Гризла – уродженця містечка Калниболото (Катеринопіль). На його користь зняв свою кандидатуру Никодим Смоктій. Згодом вільно козачий рух поширився на інші регіони України і у жовтні 1917 року в Чигирині відбувся Перший з’їзд Вільного козацтва України.
Так починалося Вільне козацтво, 100-річчя якого відзначається цього року на Черкащині”.
Професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Василь Мельниченко на своїй сторінці у 
