За останніми даними Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД-ом, у Черкасах станом на 2019 рік зареєстровано та перебуває під диспансерним наглядом 3713 інфіковані особи. Це на 11 людей більше, аніж у грудні 2018-го. Проте, за словами Анни, оператора «Нацлінії Телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД», близько 2-3% населення навіть не підозрюють про свій статус.
Життя руйнувалося на очах, – ВІЛ-позитивний житель Черкас
Черкасець Анатолій дізнався про свій ВІЛ-позитивний статус два роки тому. За його словами, спосіб життя, який він вів, абсолютно логічно привів до такого «фіналу».
– Я дізнався про те, що інфікований, абсолютно випадково. Вирішив підтримати друга і тому зробив тест разом із ним. Статус товариша – негативний. Мій – позитивний. Я був шокований і перший час не міг у це повірити. У той момент життя руйнувалося на очах. Я не відчував підтримки і будь-який випад (навіть дружній) інтерпретував як образу. Було дуже складно.
Однак довго тримати друзів та рідних у незнанні він не міг. Анатолій тривалий час займався альпінізмом та дайвінгом. Товариші планували двомісячну відпустку у Таїланд, де планувалося занурення на велику глибину.
– Будь-яке занурення чи підйом на гору – це ризик отримати травму. Ми завжди допомагали один одному, багато разів робили перев’язки поранень. Колись навіть довелося висмоктувати з ноги товариша кров разом зі зміїною отрутою, – ділиться Анатолій. – Тобто будь-що піде не за планом – і я можу зруйнувати життя ще двох людей. Тому я відмовився від поїздки.
Богдан і Микола не зрозуміли рішення друга і намагалися його умовити поїхати у довгоочікувану подорож.
– Одного разу я просто не витримав і все їм розповів. Чекав і був готовий до того, що вони не зможуть продовжувати спілкування далі. Однак хлопці не лише підтримали, але й ледь не образилися на те, що я від них приховував цю хворобу. Вони їздили разом зі мною на обстеження, читали статті в інтернет-мережі про шляхи зараження вірусом. Просто були поряд постійно, але водночас ніяк не змінювали свого ставлення до мене, – розповідає Анатолій. – Хлопці під час подорожей могли їсти зі мною з однієї тарілки, плавали у тих самих басейнах, що і я. Жодного упередженого ставлення до себе я ніколи не помічав.
Як поводитися із ВІЛ-позитивними: поради психолога
Психолог Анатолій Кулик багато років працює із ВІЛ-позитивними людьми. Наголошує, що вони нічим не відрізняються від звичайних, не інфікованих. Проте багато хто з їх оточення часто це перестає помічати:
– Дізнаючись про новий «статус» їхніх знайомих, люди намагаються відштовхнути не члена родини чи давнього товариша, а хворобу. Хоча найбільше «позитивні» люди потребують того, щоб ставлення до них не змінювалося.
Анатолій Кулик радить виокремити декілька правил поведінки із ВІЛ-позитивними людьми. Наприклад, більше говоріть про ВІЛ/СНІД. Важливо, аби люди розуміли, що це не буде причиною, через яку ви їх відштовхнете. Ваші слова на підтримку інфікованих людей – психологічний гарант того, що ви будете поряд, якщо з ними це трапиться.
По-друге, важливо не змінювати свого ставлення до інфікованої людини. Не потрібно занадто опікати або ж навпаки уникати контактів. Проаналізуйте, скільки було випадків, коли ви наносили собі відкриту травму (пошкодження шкірного покрову). Не потрібно через страх налаштовувати себе, що такий випадок обов’язково станеться поряд із інфікованим.
По-третє, зважайте на те, що тепер «позитивна» людина відчуватиме жадобу до життя. Інколи витрачені декілька хвилин можуть ввести її у стан депресії. Хорошим методом збереження часу буде так звана «карта планів». Зробити її просто: на ватмані розкресліть квадратики, а у них впишіть разом із інфікованим усі бажання та ідеї, які він хоче втілити в життя. Після того, як план із квадрата буде виконано, зафарбуйте його зеленим кольором. Це може подарувати «позитивному» почуття щастя.
Анна, оператор «Національної лінії Телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД», радить ходити на обстеження разом із інфікованою людиною. Це буде не лише моральною підтримкою, але й доведе ваше «визнання». Адже головне, що ви можете зробити для «позитивного» – це бути поряд тоді, коли він цього потребує.
Аліна Євич
