60 років тому, навесні 1958-го, тодішній начальник облвідділу у справах будівництва і архітектури С. Дубицький ознайомив громадськість з проектом архітектурного ансамблю в межах сучасних бульвару Шевченка, вулиць Гоголя, Смілянської і Дашкевича. Зорінтувалися? Театр, Театральна площа, квартал від вулиці Симоненка до Смілянської.
Презентація хрущовських часів нагадалася з приводу малозначущого: квіткових павільйонів з обох боків театру, які після його реконструкції залишаться на старих місцях. Їх осучаснять, але вони залишаться. Розповів черкаську цікавинку краєзнавець Борис Юхно.
Загалом – я не проти. Особняки Флори із храмом Мельпомени ще якось більш-менш. Просто неприємно, коли і тебе особисто, а може й усіх містян загалом, в департаменті архітектури та містобудування міськради вічно тримають за ідіотів. Пригадуєте нещодавні запевнення Артура Савіна, що павільйон перед фасадом тимчасовий, бо естетичніший, аніж тупо паркан? Ну добре, можна погодитися. Але далі – “наразі власник земельної ділянки праворуч від театру не планує повертати на неї квіткові павільйони, а зробити там літній театральний майданчик-терасу за прикладом Львова чи Одеси, а кітковий павільйон переїде на інше місце” (можливо – у сквер біля “Юності” після його реконстукції). То що сталося? Ой, ця ж реконструкція ще й не розпочалася, а Театральної площі ніби як вже в процесі. То чого б не залишити все як є? Як на мене, все це називається “ручная лєпка”. Ні визначеної концепції, ні бачення шляхів її втілення. Все по ситуації.
Та не звикати. Давайте до “Архітектурного ансамблю – 1958” у газетному викладі С. Дубицьким. Тоді, до слова, теж плани коригувалися.
“Зараз у кварталі №148 площею 4,7 гектара стоять невеликі одноповерхові будівлі, на внутрішньоквартальному просторі розташовані городи. Лише недалеко від середини кварталу, з виходом на вулицю Шевченка, закінчується будівництво чотириповерхового жилого будинку управління зв’язку (очевидно йдеться про найближчий до площі, на першому поверсі якого довго була “Філателія”). Але мине небагато часу, і вигляд цього кварталу невпізнанно зміниться. Нинішнього року тут розпочнеться будівництво спорудження величного Палацу культури об’ємом 42.000 кубічних метрів, розміром 42х70 метрів, з залом для глядачів на 1.000 глядачів (так: тоді планувалося, що тут буде міський БК, а драмтеатр – у Комсомольському парку, тепер сквер ім. Богдана Хмельницького).
Палац культури розміститься на окремому кварталі площею 1,6 гектара, що утвориться за рахунок розподілу існуючого між вулицями Комсомольською і Карла Маркса (Свілянською – Дашкевича). Головним фасадом він виходитиме на вулицю Шевченка, з відступом від червоної лінії на 30-35 метрів. На утвореній перед ним площадці будуть встановлені красиві світильники, розбиті клумби. На території кварталу з боків та позаду Палацу культури знаходитимуться спортивні майданчики, фонтани, зелені альтанки. По периметру буде побудована цокольна низька огорожа, оздоблена виткою зеленню.
Квартал, на якому розміститься ПК, відмежується від іншої половини кварталу №148 новоутвореною вулицею Палацовою (Василя Симоненка), по непарній стороні якої найближчим часом, зразу ж після закінчення складання проектної документації, розпочнеться будівництво чудового триповерхового будинку музичної школи на 30 класів і концертним залом на
200 місць. Шефство над будівництвом музичної школи взяла на себе міська комсомольська організація.
Поруч з площадкою школи розпочнеться будівництво двох триповерхових і одного чотириповерхового жилих будинків, з промтоварним і продовольчим магазинами.
Проектно-кошторисна документація на спорудження усіх цих об’єктів розробляється Черкаським облпроектом.
