Олександр Михайленко із села Леськи Черкаської області випалює картини і портрети людей на дерев’яній поверхні за допомогою спеціального пристрою піропринтера. Про це пише автор Наталія Печиборщ в gazeta.ua.
Фото: Наталія Печиборщ
“У мене була пристрасть – фотографія. У власній лабораторії бовтався у розчинах, щоб зробити світлини. Потім з’явилися різноманітні принтери. Принцип такий самий, та ж фотографія – тільки на дереві. Захоплює момент народження малюнку. Для багатьох людей це дивне і незвичне захоплення, а для мене – це ще один шлях самовираження”, – говорить Олександр.
Прилад придбав у 2016 році. Відкладав на нього гроші пів року. Кілька разів хотів віддати майстру кошти заздалегідь, але той відмовився. За ту ж суму міг купити дружині гарну шубу.
Фото: Наталія Печиборщ
“Пригледів апарат кілька років тому на сайті оголошень. Робить чоловік із Дніпропетровської області. Хлопець з Казахстану написав програму. В ній задається розташування точок координат Х та У. Починається випалювання ніхромовою ниткою. Загорівся ідеєю. Його вважають першопочатківцем, бо він придумав цей станок. До нього так картини випалювали хіба вручну”.
В Черкасах немає якісної фанери для таких робіт. Майстер замовляв її із Одеси, Києва і Росії. Купував розрізані полотна потрібного розміру, та на фабриці часто розрізають криво. Тепер замовляє великі листи, які вирізає самостійно.
Фото: Наталія Печиборщ
“Працюю над замовлення близько доби. Принтер випалює полотно від кількох до 17 годин. Готове має солодкуватий запах паленого дерева. Без нагляду його ніколи не лишаю. Найбільшу роботу, яку доводилося робити – панно 40х90 сантиметрів. Люди у нас – максималісти. Якось чоловік попросив зробити йому портрет. На питання про розмір, розвів руками в ширину: “Хочу великий”. Я йому приніс лист 150 на 250 сантиметрів. Питаю, чи достатньо великий. А він злякався, каже: “Та ні, це вже занадто”. Врешті, портрет зробили 30 на 40 сантиметрів”, – каже він.
