Йдеться про “Український сувенір” на Комсомольській, по діагоналі від стадіону. На відміну від згаданих “Спорттоварів” на Ільїна, він і зараз не зраджує початковому амплуа, хоча, здається, на меншій площі. Чи то краму тепер більше, тож площа видається меншою, пише черкаський краєзнавець та журналіст Борис Юхно на своїй сторінці у “Фейсбук”.
Так от. Відкрили його за доброю всесоюзною традицією “під революцію”, а саме 5 листопада 1982 року, тож виповнилося йому 35. До цього там довго торгували промтоварами, а тепер магазин став спеціалізованим. В національному стилі оформили інтер’єри, стіни “під петриківку” розписали майстри з Дніпропетровщини. Стеля між залами, як в українських хатах, розділялася сволоком, полиці теж відповідно декорували. Одним словом – покупець з порогу пірнав у колорит, що й вимагалося.
Я вже казав про єдину причину цікавості до “Українського сувеніру”. Тому далі просто зацитую кілька абзаців за фактом відкриття зі статті “Самоцвіти України”, опублікованій у “Черкаській правді” від 6 листопада 1982 року. Вона, до слова, проілюстрована панорамним знімком Матвія Зоріна, відтворювати який тут немає сенсу. Тож зацікавленим – до першоджерела. А в мене пару зображень самого будинку, не більше. Є ще фотка Люди, ну це лічне і вобше не за прилавком)). Отже – зі статті кореспондента А.Черкасова (може й псевдо, бо матеріал таки джинсовий).
“Продукція фабрики імені Лесі Українки, зрозуміло, широко представлена в магазині “Український сувенір”. А з нею сусідять вишивки, які народилися в нашій Умані, в Києві і Переяслав-Хмельницькому, Чернігові і Чернівцях, у знаменитому своїми майстрами селі Решетилівці на Полтавщині.
І кожна річ своєрідна, відзначається неповторним колоритом, узором, характерним для місць, звідки її прислали.
Очі розбігаються, коли заходиш у цей магазин. І не знаєш, на чому спочатку зупинити свій погляд. Світ народного мистецтва – чистий і радісний – відкривається перед тобою.
Подих перехоплює від краси, яка чекає на тебе у відділенні ткацтва. Рушники і скатертини, спідниці і плахти, покривала і салфетки – дивовижна палітра лунких барв гаптування. Її викликали до життя натхнення і вміння богуславських, кролевецьких, дегтярівських майстрів.
Довго не відпускають від себе килими ручної роботи з Косова, Глинян і Коломиї.
І знову зустріч з радістю – відділ кераміки. Не можна не замилуватися роботою богуславських, косівських, ужгородських гончарів. Це – набори для кофе, молока і вареників, квіткові вази, декораивна скульптура.
Оздоблені витонченою інтарсією шкатулки і альбомниці, різьблення по дереву, тарілі з петриківським розписом – не перелічити всього, що пропонує магазин.
Тут засвітилися самоцвіти України, вічні перлини народного мистецтва. Добре, що з’явився у нас цей магазин”.
І добре, що зберігся…
