Черкаський журналіст презентував свою книгу «П’ятеро як один»

Сьогодні у рамках Черкаського книжкового фестивалю відбулася презентація книги черкаського журналіста Назарія Вівчарика «П’ятеро як один». Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

Ще до презентації, як зізнається Назарій Вівчарик, він отримав чимало позитивних відгуків від читачів. Серед тих, хто першими прочитав книгу і відгукнувся – багато його друзів і колег.
– Коли мені запропонував Назарій почитати книгу, я спочатку стривожилася. Раптом не сподобається, і як потім у цьому зізнатися другу? Але хвилювалася я даремно: книга вийшла чудова, для широкої аудиторії – кожна людина може знайти в ній щось своє, – зізнається Ольга Косенко, модераторка зустрічі.

Книга вийшла друком у Тернополі. Тетяна Ухіна, заступник директора видавництва «Мандрівець», зауважила:
– Ми дуже пишаємося тим, що в нас з’явився такий автор. Дуже люблю гумор, мабуть тому і привернув нашу увагу Назарій. Хто читає його у «Фейсбуці, бачить, як із гумором він сприймає події. Не змогла втриматися від сміху, коли прочитала про кота, якого запускали в космос. Я люблю такі книги, з якими можна жити. В будь-яку мить відкрити на будь-якій сторінці і читати. І відзначати для себе якісь нюанси, які пропустила під час першого читання, коли поспішала дібратися до кінця.

Автор, Назарій Вівчарик, розповів, що журналістська робота значно допомогла йому у написанні книги. Ця історія – художній вимисел, попри те, за словами письменника, багато в чому він спирався на власний досвід, погляди та ідеї. Деякі герої мають реальних прототипів, наприклад, лікар-патологоанатом, який є також священником.
– Дехто, побачивши обкладинку книги, на якій зображений боєць, думає, що книга про АТО. Це не зовсім так. Але війна – це межа для героя, яку він перейшов у своєму житі. Його четверо друзів, які зображені у вигляді тіней – це його підтримка, адже вони ішли по життю уп’ятьох. А коли він залишився один, вони все одно його підтримували.

Значне місце у книзі посідає гумор. Деякі ситуації Назарій Вівчарик змалював із реальності.
– Я б хотів, щоб читач у цій книзі впізнавав Черкаси. Той же Дніпро, рибалок. Наприклад, я сам бачив, як чоловіки надували човен не біля води, а в квартирі. А потім запихали його в ліфт – це було складно, але вони були наполегливі. Потім запихали в машину, після чого несли його на головах, – розповідає автор.