Місцева жителька Валентина Гуляницька, яка стала свідком цієї трагедії, розповіла журналістам, що в момент атаки на дитячому майданчику Богдан грав із друзями у мʼяч.
«Ті (діти — ред.) полетіли врозсипну, а він тримав два м’ячики, хотів, щоб вони ніде не ділися. Його підкинуло, не знаю, на два метри вгору його підняло, і він упав. Я викликала швидку. На жаль, нічого не змогли зробити. Дуже посікло його», — розповіла очевидиця.
«Усі були засмучені… Дуже світлим, дуже таким товариським був Богдан. Любив спорт. Ні з ким ніколи не сварився і не бився. Це така світла, дуже приємна дитина», — зазначила вчителька.
Сусідка Світлана Близнюк розповідає, що її син товаришував з Богданом, вони разом грали у футбол.
«Кожного дня Богданчик стукає до нас у квартиру, запрошує гостинно гуляти на вулицю, завжди запитує, чи буде мій син Захар виходити на вулицю гуляти. Він до дзвінка не діставав, вони завжди дуже голосно гримали в квартиру, ми вже знали, що це Богданчик», — зазначає Світлана.
Вона досі не наважилася розповісти синові, що його найкращого друга вже нема серед живих.
«У моєї дитини був шок. Він хотів підійти до вікна. Я його не пускала, тому що за вікном лежав Богдан, я це все розуміла. Він плакав, у нього досі шок. Ми йому скажемо, але трошки згодом», — каже жінка.
Ще одна сусідка пригадала, як він із сім’єю повертався з церкви на Великдень, 12 квітня. «Я бачила його в неділю. І все, більше не бачила. Він яєчко ніс і пасочку маленьку в руках», — розповіла вона.
За її словами, Богданчик мріяв стати футболістом: «Він ходив на футбол, то питаю Богдана, як справи, а він каже, що все добре, буду скоро футболістом».
«Це найважчий похорон, який був за часи повномасштабного вторгнення тут у нас, у місті Черкаси. Ми всі співчуваємо родині», — зазначив міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
