Коли їдеш шляхами-дорогами Шевченкового краю, око ваблять безкраї поля, засіяні кукурудзою, соняшником, ріпаком, пшеницею, соєю. Рідше трапляється ячмінь, горох, люцерна, гречка. І зовсім рідкістю стали плантації цукрових буряків. Якось аж не віриться, що ще якихось чверть століття тому цукровий буряк був не лише провідною, не лише технічною культурою для аграрників, а й взагалі буряківництво вважали головною галуззю нашого рільництва.
Все пройшло, все минуло. Канули в минуле плантації цукристих коренів, на металобрухт пішли бурякозбиральні комбайни та буряконавантажувачі, що були в кожній тракторній бригаді кожного колгоспу чи радгоспу. Під різак пішли й цукрозаводи, кількістю яких Черкащина поступалася хіба що Вінниччині, яку іменували не інакше, як цукровим Донбасом. У лічених селах зараз вирощується сировина для цукроварень. Тому, їдучи минулого місяця переджнивними полями Уманщини, я був немало здивований, коли на краю району, в прикордонному з Кіровоградщиною степу побачив цукрові буряки. І не клаптик на паю одноосібника чи кілька гектарів на фермерському наділі, а пристойне поле з лапатим листям давно не бачених солодких коренів. Поцікавився, хто власник цієї несподіваної для сучасної Уманщини дивовижі. Як виявилося, це плантація агрофірми «Оксанина». Тож щойно трапилася нагода, завітав у ці краї вдруге, щоб уже детальніше роздивитися й розпитати.
— Цукрові буряки ми посіяли цієї весни вперше після багаторічної перерви, — пояснив Сергій Гутник, головний агроном агрофірми «Оксанина», що господарює на землях навколо однойменного села на Уманщині. — Сівбу почали 4 квітня і за два дні засіяли всю площу, яку планували під цукристі, — 80 гектарів. Із цією роботою добре справився наш досвідчений механізатор Олександр Жмуденко, тож насіння поклали в грунт в оптимальні строки. Олександр Володимирович не один рік працював свого часу на бурякових плантаціях, тож вміння йому й досвіду не позичати. Насіння гібриду «Крокодил» селекції голландської компанії одноросткове, кожна насінина інкрустована.
Як розповів Сергій Миколайович, курс взяли на інтенсивну сучасну технологію вирощування. Готувались до цього ще з минулого року. Поле після озимої пшениці виорали на зяб укращі строки на глибину 35 сантиметрів. Тоді ж, восени, внесли й по 200 кілограмів нітроамофоски на кожен гектар майбутньої бурякової плантації. Ще півтора центнера нітроамофоски внесли при сівбі. Одержав кожен гектар майбутніх цукристих ще й центнер мінеральної поживи у вигляді КАСу. І хоча стояла в Оксаниній, як і по інших селах, посушлива погода, а останнім часом — і доволі відчутна таки спека, буряки розвивались не те що добре, а навіть чудово. Всі вісімдесят гектарів радують рівними рядками добре розвинених рослин, міжряддя — чисті від бур’янів, листки — без пошкоджень.
— Обробили посіви тричі гербіцидами і тричі — від хвороб та шкідників, — говорить Сергій Гутник. — Тому й немає ні бур’янів, ні попелиць, не було й довгоносиків.
Нині біля цього поля з уже дещо незвичною культурою частенько зупиняються автівки з випадковими і не випадковими гостями. Одні, як розповідає агроном, просто з цікавості. Інших інтересує, яким насінням сіяв, який сорт чи гібрид, яку технологію вирощування застосовують. А є й такі, хто запитує: а куди буряки діватимете й що з цукром робитимете? Сергій Миколайович відповідає просто:
— Виростуть — зберемо і знайдемо де переробити. А з цукром, думаю, що зовсім проблеми не буде. Зараз нас турбує головне — щоб гарно буряки росли та на осінь добре цукор накопичився в коренях.
Про це пише Черкаський край.
