Організація “Від серця до серця” допомагає черкащанам у біді

Організація “Від серця до серця” допомагає черкащанам у біді

Тут комплексно допомагають ВІЛ-інфікованим, хворим на туберкульоз, споживачам ін’єкційних наркотиків, жінкам комерційного сексу, безпритульним і колишнім в’язням. Це неповний перелік напрямків, якими сьогодні опікується Благодійна організація «Від серця до серця». Команда волонтерів, що колись об’єднала кілька осіб, нині налічує майже півсотні фахівців.

Про це пише “Громадське ТБ. Черкаси”.

«Ми почали свою роботу як ініціативна група у 2002 році. Тоді нас було п’ятеро. Вирішили підтримувати ВІЛ-інфікованих та їхні родини. Обрали такий напрям, бо в 90-их роках якраз був бум ВІЛ-інфекції. Тоді в області відкрився СНІД-центр, люди почали ставати на облік. Коли від ВІЛ-інфекції почали помирати мої знайомі, я зрозуміла, що наша країна не готова до того, що є такі люди. Вони помирали в коридорах інфекційних лікарень, і до них абсолютно ніхто не підходив. Навіть лікарі, медперсонал їх боялися. Якщо ВІЛ-позитивні жінки вагітніли, їм пропонували робити аборт. ВІЛ-інфіковані були ізгоями. Ніхто не знав, що це таке. Це було дуже страшно. Пам’ятаю, скрізь висіли плакати «СНІД – чума 20 століття», – пригадує засновниця організації Наталія Несват.

Через певний час Наталія разом з однодумцями зрозуміла, що проблема набагато ширша, адже інфікування можна попередити. Тоді новим напрямком діяльності стала профілактика ВІЛ-інфекції серед вразливих груп населення.

Нині родина БО «Від серця до серця» налічує близько 30 працівників, а із залученими фахівцями – 50. Організація працює у сфері протидії торгівлі людьми, допомогає ВІЛ-інфікованим, споживачам ін’єкційних наркотиків, жінкам комерційного сексу, безпритульним та ув’язненими.

При ній також діє соціальне підприємство з виготовлення м’яких меблів та іграшок, діє Центр реінтеграції для безпритульних і людей, що звільнилися з місць позбавлення волі.

Сьогодні тут очікують на медичну реформу та сподіваються на підтримку міської та обласної влади.

«Для вас важливо, щоб сервіси, які ми відпрацювали і впровадили, залишилися і надалі. Близько 90 відсотків людей губляться на етапі, коли виникла проблема і потрібно звертатися до лікарів. Завдання нашої організації якраз і полягає в тому, щоб вирішити всі питання, допомогти впоратися з бар’єрами, привести людину вчасно до медзакладу, поставити на облік та видати необхідні пігулки», – пояснює Наталія Несват.

Дискримінація ВІЛ-інфікованих досі існує

«За 20 років багато чого змінилося. Обстеження та лікування ВІЛ-інфікованих стало доступним. Сьогодні ВІЛ-інфекція прирівнюється до хронічного захворювання як цукровий діабет. Але випадки дискримінації і стигми досі трапляються. Особливо вони яскраво виражені в глибинці, у невеликих містах. Клієнти розказують не дуже приємні історії, як поводять себе медичні працівники, коли дізнаються, що пацієнт має ВІЛ-інфекцію. Багатьом відмовляють – придумують відмовки для того, щоб не оперувати чи не надавати допомогу. Звичайно, це людський фактор. Але і у нас такий менталітет, що пацієнти часто не хочуть відстоювати себе, а лікарі вважають, що якщо один раз минулося, то пройде і наступного», – зазначає Наталія Несват.

Нині ВІЛ-інфекція стосується не тільки повій чи людей, що вживають наркотики.

«Більше 50 відсотків людей заражаються статевим шляхом. Я знаю тисячі прикладів, коли заражалися люди, які не мали стосунку ні до наркотиків, ані до секс-бізнесу. Вони просто виходили заміж чи одружувалися, а скільки дітей було народжено позитивних… Зараз існує профілактика – вагітна жінка приймає терапію, щоб не передати малюку інфекцію. У той же час ВІЛ-позитивні, які приймають терапію, є безпечними для інших та можуть мати довге і здорове життя», – розповідає засновниця організації.

Попри роз’яснювальні кампанії на всеукраїнському та місцевому рівнях, Наталія Несват говорить: у головах людей є ще чимало міфів та стереотипів стосовно ВІЛ-інфікованих. Цим грішать навіть медпрацівники.

«Є такий міф, що якщо ВІЛ-інфікована людина порізалася і на іншу людину потрапила кров, то вона теж заразилася. Для того, щоб інфікуватися, потрібно, щоб кров ВІЛ-позитивного потрапила у вену. Таким чином заразитися нереально. Є міфи, що можна заразитися на побутовому рівні, до прикладу, через поцілунок. Деякі люди досі вважають, що інфекція може передатися навіть через укус комара. Треба чітко розуміти, що ВІЛ-інфекція передається всього трьома шляхами: статевий, ін’єкційний та від матері до дитини. Всі ризики можна максимально знизити, якщо використовувати запобіжні заходи. Це відповідно використання презервативів, чистих шприців та прийом терапії вагітними жінками», – пояснює Наталія Несват.

Туберкульозом легше заразитися, ніж ВІЛ-інфекцією

«Багато людей з відкритою формою туберкульозу не лікуються. Вони їздять у громадському транспорті, ходять у магазини. Від них дуже легко заразитися, адже туберкульоз якраз і передається повітряно-крапельним шляхом. Тому якщо людину турбує кашель, вона втрачає вагу, потрібно одразу звернутися до лікаря. Туберкульоз зараз лікується, всі препарати – безкоштовні. Головне не боятися цього і не зволікати», – зазначає засновниця організації.

Для профілактики принаймні раз на рік треба робити рентген або флюорографію. Якщо виявляють вірус, треба негайно розпочинати прийом препарату. Залежно від типу туберкульозу його потрібно пити від 6 до 18 місяців.

«Дуже важливо, щоб люди, які захворіли, розуміли, що лікуватися необхідно. Але 80 відсотків хворих на туберкульоз – це неблагополучні люди. Вони несвідомі. Дуже багато випадків, коли люди кажуть: «ми не будемо пити ліки». Препарати викликають певні побічні ефекти, зокрема нудоту, пожовтіння шкіри. У хворих є вибір: або пережити жовтизну шкіри, або померти від туберкульозу. Я бачила не одну людину, яка помирала від цієї хвороби. Це смерть в агонії та муках. Вірус вражає внутрішні органи. Це дуже страшно. Краще пропити таблетки, ніж затягнути, злякатися і не допомогти собі», – зазначає Наталія Несват.

Для того, щоб наглядати за лікуванням таких пацієнтів, потрібен налагоджений механізм «медична структура – соціальний працівник – пацієнт». БО «Від серця до серця» працює над тим, аби проконтролювати цей процес – покласти «таблетки в рот» пацієнтові.

«Коли людина потрапляє на лікування у тубдиспансер, вона автоматично передається нам для супроводу. Наші соціальні працівники зв’язуються із пацієнтом, підписують договір про співпрацю, а таблетки, які йому назначаються, видаються соціальному працівникові. Він щодня зв’язується із пацієнтом, приїжджає у те місце, де знаходиться пацієнт, дає таблетки і воду. Він випиває ліки – і всі щасливі», – пояснює очільниця організації.

Стати жертвою торгівлі людьми може кожен

Із вересня 2015 року БО «Від серця до серця» почала допомагати черкащанам, що постраждали від торгівлі людьми.

«Коли ми починали роботу, на Черкащині не було постраждалих від торгівлі людьми, і всі говорили, що у нас все добре. За період роботи ми виявили 24 особи, постраждалих від торгівлі людьми. Вже 7 жителів області отримали статуси та ще три пакети документів перебувають на розгляді в Мінсоцполітики. Був випадок, коли ми забирали дитину з Росії. Мама поїхала на заробітки, там завагітніла, народила і в неї роми забрали дитину. Заплутана ситуація. Ми разом зв’язувалися з органами опіки, їздили туди, забирали малюка. Є чоловіки, які потрапляють у трудове рабство. Йому треба прогодувати сім’ю, він їде на будівництво, а там у нього забирають паспорт і він живе у якомусь сараї, йому дають їжу і все. Був випадок, коли у Драбівському районі в рабство на будівництво потрапив білорус. Він працював на місцевого чиновника безоплатно», – пригадує Наталія Несват.

За словами Наталії Несват, найбільшим ворогом людини у таких ситуаціях є думка, що з нею такого не трапиться. Коли ж таке стається, людина виявляється деморалізованою і не вживає жодних дій, аби вирватися, їй здається, що виходу немає.

«У нас був випадок, коли жінка, залишившись без житла, за рекомендацією знайомих поїхала попрацювати до чоловіка на дачу під Черкаси. Вона обробляла гектари землі, а він ще й забрав у неї пенсійну карточку, тільки періодично привозив їжу. Вона надіялася, що все зміниться. Потім наважилася втекти звідти, пішла пішки до Черкас. Побачила на стовпі оголошення про наш центр. Ми допомогли повернути їй карточки та паспорт, відновили соціальні зв’язки», – розповідає засновниця організації.

Щоб не стати жертвою торгівців людьми, перевіряйте компанії, до яких збираєтесь їхати, нікому не віддавайте документи, завжди майте контакти служб, які можуть допомогти у критичній ситуації.

Почати нове життя у Центрі реінтеграції

На базі організації більше п’яти років працює Центр реінтеграції для безпритульних осіб та колишніх в’язнів. Сотні людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, отримали притулок і можливість розпочати нове життя завдяки діяльності Центру.

Безпритульним та колишнім в’язням тут надають тимчасове житло, допомагають відновити документи, оформити соціальні виплати, знайти роботу, отримати лікування, консультації психолога та юриста.

Мешканців Центру годують двічі на добу, в разі потреби вони можуть скористатися «Банком одягу», який волонтери організації постійно поповнюють

Прочитайте ще:

Залиште коментар