«Зараз наша команда – це велика сім’я», – капітан «Мавп» Олександр Кольченко

В інтерв’ю клубному сайту гравець розповів багато чого цікавого із перебування у черкаській команді та підготовку до матчів з МБК «Миколаїв»

 У Черкасах Кольченко із грудня 2016-го. За півтора роки у футболці «Черкаських Мавп» він встиг стати одним із символів клубу, лідером на майданчику і за його межами, а тепер ще й вписав своє ім’я в історію суперліги.

«Зараз ми – велика сім’я»

– Ти другий сезон поспіль виступаєш в «Черкаських Мавпах». Якщо порівнювати цей чемпіонат з минулорічним, який був сильнішим?

Важко, звичайно, порівнювати, але цей сезон точно не став слабшим. Збільшилася кількість і якість легіонерів, загалом чемпіонат, як на мене, став більш цікавим.

– Добре, тоді, які «Мавпи» сильніші, на твою думку?

Не хочу образити хлопців, що були торік. Це були хороші гравці, але мені здається, цьогоріч в команді зібралися справжні бійці по характеру. Були моменти, коли можна було зламатись, забуксувати на місці, були такі ситуації, що нам нещастило… Але зараз ми з’єднались, загартувались, ми повірили один в одного, – і зараз ми велика сім’я. Це відображається на нашій атмосфері в роздягальні, поза нею, коли ми проводимо разом час, вільний від тренувань та ігор. Знову ж таки, важко порівнювати, але мені здається, що деякі гравці подорослішали порівняно з минулим роком. Саша Кобець і Ваня Ткаченко в останніх матчах показують хорошу гру.Після від’їзду Джефферсона наш склад став легшим, і ми проповідуємо швидкий та атакуючий баскетбол. Нам це подобається і непогано виходить. Зараз ми беремо з цього стилю головні якості і маємо від цього дивіденди.

– Цього сезону – ти капітан. Чи дає це якесь додаткове навантаження або відповідальність? Чим взагалі відрізняється Кольченко-капітан від Кольченка-гравця?

Я б не сказав, що якось відрізняюсь від минулорічного Олександра Кольченка (сміється). Я така людина, що завжди вимагаю максимум від себе. Не можу сказати, що в минулому сезоні я ставився до гри більш байдуже, а в цьому році, ставши капітаном, більше тренуюсь, наприклад.Призначення капітаном це, напевне, більше довіра тренера. Він вірить, що я не підведу його.

– Є якісь додаткові функції, які покладаються на гравця, коли він отримує капітанську пов’язку? Можливо, міняється роль в роздягальні?

Зараз я в числі старших гравців. На мені в будь-якому разі велика відповідальність. Капітан – це, скоріш, такий місток між гравцями, роздягальнею і тренерським штабом.

– Є якісь нові вміння чи навички, які вдалося тобі здобути в ході сезону?

У кожному сезоні я намагаюсь компенсувати якісь ті речі, яких, наприклад, не вистачає у команді. У тому році, я пам’ятаю, що у мене було багато очок після дриблінга, в цьому році так ситуація складається, що треба бути більш агресивним в проході. Стиль від сезону до сезону змінюється.

– Який матч тобі найбільше запам’ятався в цьому сезоні?

Це кубковий матч з Одесою за вихід в фінал чотирьох Кубка. Досі залишився неприємний осад. У нас була можливість виправити свої помилки в Одесі, але ми не скористались цим моментом і пропустили їх в фінал чотирьох. Ми намагаємось запам’ятати певні неприємні моменти, щоб у майбутньому їх виправити.

– А з хороших матчів?

Хороших матчів було чимало в цьому році. Була важлива перемога над «Будівельником». Були останні ігри (матчі з БІПою та «Хіміком» – ред.), від яких залежало, на якому місці ми опинимось у чемпіонаті. Це були два дуже важкі матчі в фізичному і психологічному плані, і ми їх виграли.

– Тобі вдалося зібрати багато індивідуальних нагород. Чи можна говорити, що зараз пік твоєї кар’єри? Якщо ні, то Кольченко, зразка якого року був найкращим?

До 25-27 років гравець формується у фізичному плані, а потім уже укріплюється впевненість в собі. От зараз ці компоненти з’єднались. Тобто впевненість та фізична сила формують хороші результати, плюс довіра команди, тренера, партнерів, – все це переходить в деякі індивідуальні показники. Головне, що наша команда здобуває перемоги у багатьох матчах. Ми ставимо собі за мету перемагати в кожному матчі, і ти вже не маєш права, не дивлячись на втому, травми-мікротравми давати слабину. Ти повністю викладаєшся на тренуваннях й іграх, і потім з цього виходить результат.

«Поставили перед собою задачу: не дати «Політехніку» навіть подумати, що вони можуть протистояти нам»

– Які, на твою думку, фактори стали ключовими в перемозі над «Політехніком»?

Ми ставили перед собою задачу: повинні показати такий баскетбол, щоб у Харкова навіть не було думки, що вони можуть з нами грати і перемагати.

– Зараз у команди 11 перемог поспіль: в чому запорука результату?

Все це йде з тренувань, в пергу чергу. Ми важко працюємо, ставимо перед собою цілі на кожному тренуванні, плюс до всього, є командний зв’язок, певна «хімія», що розвиває у нас чудові стосунки поза роздягальнею. Із командою ми часто бачимось, зустрічаємось, ходимо в кіно, кафе, деякі гравці вибираються в парк гуляти сім’ями.Це все працює в комплексі. Інтенсивні тренування, дружня атмосфера, наше відношення до тренувань і матчів.

– Що можеш сказати про протистояння з «Миколаєвом» в ½ фіналу?

Першу гру «Миколаєву» в цьому сезоні ми програли в овертаймі. Ми тоді тільки зібрались, були зміни в команді. Деякі гравці пішли, нові – прийшли. Я з Вовою Конєвим тільки приїхав зі збірної… Потім була гра в Черкасах: ми дуже важко її почали, але вчасно зібрались з думками і довели до перемоги. Третя гра, що була вже в Миколаєві, пройшла доволі важко. Словом, всі ігри проти них нам давались нелегко. Думаю, що загалом ця серія ігор буде дуже цікавою і для глядачів, і для гравців. Перша гра у нас вдома 10-го квітня, тож закликаю всіх вболівальників підтримати нашу команду.

– Кого можеш виокремити з числа опонентів? Які сильні сторони суперника?

У команди-суперника два яскраво виражені центрові. Ми в свою чергу відмовилися від великого гравця, прискорили свою гру і будемо використовувати швидкий баскетбол. Ми не хочемо розтягувати серію на 4 чи 5 ігор, наша задача – 3:0 Так, це буде важко, але ми ставимо перед собою таку задачу. У нас уже була розмова на цю тему після гри з «Політехніком», коли вже було відомо, що ми вийшли на «Миколаїв». Ми не можемо дозволити собі витрачати зайвий раз сили в додатковій грі.

– Щодо іншої півфінальної пари. Як ти вважаєш, чи вдасться «Хіміку» нав’язати «Дніпрові» боротьбу?

Чому б ні. Зараз у «хіміків» досить збалансований склад. У них був такий моменти, коли кілька гравців були травмовані кілька місяців. Зараз ці хлопці одужали і повернулись. Загалом команда досить цікава, у них хороший тренер, який любить захисний баскетбол. Я думаю, що це сильний півфінал, і буде серія з 4 чи 5 ігор.

«Черкаси – комфортне місто не лише для спортсмена, але й для сім’ї»

– За твою ігрову кар’єру тобі в багатьох містах довелося пограти. Ти грав у Южному, в Києві, у містах Литви й Росії. Чим Черкаси відрізняються від них?

Южний − маленьке місто, яке знаходиться біля Одеси, і в нього є свої переваги. Київ – місто-мільйонник, у ньому також свої переваги. А Черкаси – місто і не маленьке, і не велике. Тут зручно, нема багато заторів, менше часу витрачаєш на дорогу. Тренування проходять двічі на день, тобто тобі треба двічі в одну сторону з’їздити, і двічі в другу протягом дня. Крім цього, ще потрібно заїхати в магазин, сходити пообідати, повечеряти. У Черкасах вдається економити величезну кількість часу тільки на проїзді. У Києві з цим важче. Мені подобається Київ, але ці постійні великі затори… У плані життя, у Черкасах є все необхідне: ТРЦ, хороші магазини, хороші кафе, ресторани, також парк чудовий, набережна, де можна піти з сім’єю прогулятись та подихати свіжим повітрям. Коли я вперше сюди приїхав, то не очікував, що все буде так комфортно, що все необхідне буде доступне навіть, якщо пішки ходити. Тим більше, я живу практично в центрі.

Тобто Черкаси – комфортне місто не лише для спортсмена, але й для сім’ї. Тут нема проблем з дитячими садками, школами, ігровими майданчиками. Я сімейна людина, тому звертаю увагу на все це.

– Твоя сім’я досі проживає в Южному?

Так.

– Коли родина приїздить в Черкаси, де проводите дозвілля?

Намагаємось поєднувати приємне з корисним. Треба вибиратись кудись на свіже повітря. Якщо погода дозволяє, то це набережна чи парк Сосновий бір. Взагалі дуже класний парк, достатньо чистий, як на мене, з гарним видом на Дніпро, тобто для відпочинку підходить.

Також Долина троянд, на «Бочку» можна з’їздити, побігати по піску, у кінотеатр сходити.

– Як ти проводиш час між тренуванням та іграми? Говорив із Шахідом Девісом, то він каже, що тільки дивиться серіали і грає на приставці, а що ти робиш?

Шахід у нашій країні як гість, йому незрозуміла наша мова та менталітет, у багатьох місцях, куди він може прийти, багато хто не зрозуміє його рідну мову. Я між тренуваннями намагаюся нікуди не ходити, бо дуже мало часу для того, щоб відпочити, часу вистачає лише на обід. Якщо вихідний, то можна планувати свій день, як хочеш. Перед Новим роком старався вийти на свіже повітря, погуляти в той же парк чи набережну, а зараз, так як тіло втомилось від фізичних навантажень, при можливості намагаюся зайву годину повалятись і подивитись телевізор, почитати новини, поспілкуватись з сім’єю, друзями. Тут все залежить від фізичного стану. Якщо ти здоровий, повний енергій, то звісно ти не будеш сидіти вдома, бо вдома нудно. Коли ти втомлений, ти прислухаєшся до свого тіла і виділяєш більше часу на реабілітацію після фізичних навантажень.

– Щодо Нового року. Де святкував?

Ми з дружиною переговорили і вирішили, що нема сенсу їхати в Южний, бо треба було відразу повертатись, вже 2 чи 3 числа було тренування. Ми вирішили, що краще вона приїде сюди на цей період і ми разом проведемо час тут. Приїхали дружина з дочкою, потім приїхав брат з дружиною і ми у великій сімейній компанії зустрічали Новий рік.

Коли ти стаєш трохи старшим, то більше цінуєш такі моменти, коли поряд рідні, близькі, друзі.

– У тебе є якесь прізвисько в команді?

Раніше називали Коля – від прізвища скорочено. У основному, це тренери- іноземці так називали. Зараз… ну Шурік, буває, звуть. Є, звичайно, різні прізвиська жартівливі. На тренуванні, наприклад, раз чи два може щось причепитись. Як я вже казав, атмосфера в команді дружня, і ми не втрачаємо можливості пожартувати один з одного.

– Чи є в тебе якісь прикмети або ритуали, які необхідно перед грою зробити або під час гри?

Звичайно. Є багато таких ритуалів. Всі не буду перераховувати, бо на те вони і ритуали, щоб про них мало хто знав. Припустимо, кросівок буду взувати в першу чергу на праву ногу. Якщо це нова пара носків, то по них обов’язково треба потоптатись. У день гри стараєшся не робити якісь речі, вони дещо по-дурному виглядають з боку, їх ніхто не знає. Для простої людини вони здаватимуться страшним забобоном, а для мене це нормальна річ. В плані їжі – завжди в день гри намагаєшся їсти одне й те саме. Є рекомендоване харчування, і ти намагаєшся в день гри його притримуватись. Загалом, якщо скаже якийсь гравець, що в нього нема «ритуалів», то неправда (сміється). Вони є у всіх, просто у різних кількостях і проявляється в різній мірі.

Джерело: mavpabasket.сom