6 березня Ірина Вишневська представила в Уманській картинній галереї унікальну техніку живопису на килимах та полотні. Художниця є професійним журналістом, автором публіцистичної та художньої прози. Живописом займається впродовж останніх двох років. За цей час вона брала участь у виставках, які проходили на кращих арт-майданчиках Одеси, пише сайт 04744.інфо.
В експозиції, яку Ірина Вишневська представила в Умані, основне місце займає серія робіт з циклу «Сни мого дитинства». Це 15 завершених історій, пов’язаних з її дитячими спогадами та фантазіями.
«Мій батько витратив півжиття, аби знайти Рай на Землі, — розповідає художниця, — І от, одного разу, ми жили тоді у середній смузі Росії, він повернувся зі своєї чергової мандрівки та сказав, що знайшов Рай і ми переїжджаємо туди жити. Раєм виявилося маленьке містечко на півдні Молдови. Мені тоді було десять років, і ті картинки, які я побачила при в’їзді в Чадир-Лунгу, так вразили мене — вони були зовсім несхожими на ту реальність, у якій я жила раніше: я побачила неймовірно яскраве сонце, людей, одягнутих у національний одяг, і через це немов казкових, — що практично все, що за перші десять років мого життя накопичилося в пам’яті, стерлося!»
«Росіянка за паспортом і походженням, я виросла в Гагаузії, навчалась у Молдові, а останні 15 років живу в Україні. То хто ж я? — саме це питання виникло під час роботи над п’ятим чи шостим килимом. А услід за ним постали й інші: процеси глобалізації так чи інакше стирають національну приналежність, зводять нанівець значення старовинних обрядів і звичаїв, у результаті чого молоде покоління знає лише свою інерційну приналежність до роду, але зв’язку з його коренями фактично не має. Не варто роздумувати над тим, добре це чи погано — дані процеси незворотні, й спинити їх чи пригальмувати ми не в змозі. Але дати відповідь на запитання: як довго народ, відірваний від своєї культури, збереже свою ідентифікацію, і до яких наслідків це призведе — не завадило б».
Художниця свідомо зберігає фрагменти з недоторканою структурою і малюнком старих домотканих килимів. У її живописі це служить самобутнім ідентифікаційним кодом, який якимось дивним чином породжує у глядача асоціації, що повертають його до витоків.
Також в експозиції представлені мальовничі полотна з серії «Стара фотографія» — це роздуми Ірини Вишневської про невблаганний диктат часу, про швидкоплинність життя і красу кожної його миті.
Уманська картинна галерея знаходиться за адресою: вул. Андрія Кизила, 2.
