Сьогоднішньої сесії Черкаської міської ради чекали усі містяни. Найболючіше, найактуальніше, найважливіше питання, яке вона мала розглянути – це бюджет міста на 2018 рік. Нагадаємо, що Черкаси залишаються єдиним містом в Україні, яке не ухвалило головний фінансовий документ. Проте, на жаль, «віз і нині там». Рішення, яке врешті-решт ухвалили депутати, хоч і звучало «прийняти бюджет за основу», по суті нічого не змінило, передає кореспондент «ПроГоловне».
Недивно, що перед будівлею Придніпровського виконкому до початку сесії вистроїлись люди з плакатами «Вимагаємо прийняття бюджету!» або аналогічного змісту. Ініціатором акції цього разу була Федерація профспілок Черкаської області. Згодом усі ці люди прийшли до зали засідань, скандували «Вимагаємо прийняття бюджету!» або ж просто «Бюджет! Бюджет!». Їхній очільник, заступник голови Федерації профспілок Черкащини Василь Марштупа вийшов до трибуни, вимагаючи від депутатів ухвалення бюджету та нового складу виконкому.
«У разі, якщо ви не ухвалите цих рішень, профспілки залишають за собою право ініціювати перед територіальною громадою міста дострокове припинення повноважень депутатів Черкаської міської ради», – додав він наприкінці, нагадавши, що профспілки є дієвою силою, з якою депутатам краще рахуватися.
Вкотре перед містянами і депутатами виступила й директор департаменту фінансової політики Черкаської міської ради Наталія Джуган, теж закликаючи їх ухвалити бюджет. Задля цього, за її словами, працівники департаменту напередодні працювали до третьої години ночі.
До цього депутатів закликав і міський голова Анатолій Бондаренко.
Проте секретар міської ради Олександр Радуцький вже традиційно виступив проти ухвалення бюджету. Якщо на минулій сесії він аргументував свою позицію тим, що немає подання проекту бюджету від виконкому міськради, то тепер знайшов іншу підставу для не-голосування. (Нагадаємо, виконком вчора розглянув проект бюджету й ухвалив його одноголосно, причому з урахуванням усіх пропозицій, які озвучив Олександр Радуцький).
Цього разу у секретаря міськради був інший аргумент: бюджет має бути розглянутий постійними депутатськими комісіями, зокрема, бюджетною. А ухвалювати його без цього буде порушенням процедури.
Це викликало обурення присутніх у залі містян. Під їхнім тиском, під крики «Ганьба!» і «Радуцького геть!» депутати таки беруться за голосування.
Проте й тут певна частина депутатів, чи то під впливом секретаря міськради, чи то з якихось власних міркувань, зуміла ошукати громадян. Річ утому, що процедура голосування за будь-яке рішення має певний порядок: спочатку голосується за проект рішення за основу, потім озвучуються пропозиції і зміни до цього проекту, а потім рішення приймається в цілому. Лише голосування за рішення «в цілому» вважається остаточним.
Сьогодні ж депутати проголосували за проект бюджету «за основу». Люди, задоволені тим, що нібито зуміли домогтися свого, стали розходитися. Вони не зауважили, що депутати продовжують обговорювати деталі, як-от відшкодування за проїзд в тролейбусах пільговиків за рахунок бюджету чи інші.
«Це голосування нічого не змінило, – пояснила журналістам директор департаменту фінансової політики ЧМР Наталія Джуган. – Рішення «за основу» – це все одно, що немає ніякого рішення. Ми залишились поза межами бюджетного і самоврядного законодавства. На сьогодні місто продовжуватиме жити за принципом 1/12 від торішнього бюджету. І це тільки завдяки тому, що вчора таке рішення ухвалив виконком міськради. Але фінансування за 1/12 не вистачить, щоб стовідсотково перекрити усі видатки на зарплати, енергоносії, комунальні платежі тощо».
Слова пана Радуцького про необхідність опрацювати проект у комісіях вона прокоментувала так:
«Формально він правий, але хочу нагадати, що бюджетна комісія розглядала і опрацьовувала цей проект бюджету ще 27 грудня. Ті зміни, які вчора були внесені до проекту Олександром Радуцьким на засіданні виконкому, займають одну сторінку. Депутати цілком могли б їх сьогодні розглянути, обговорити й прийняти бюджет міста».
Наталія Джуган зауважила, що сьогодні на сесії звучало багато популістських заяв від різних депутатів. Один запропонував доплачувати з бюджету пенсіонерам міста по 500-1000 гривень до пенсії, інші розмахнулися і запропонували доплачувати по 2-2,5 тисячі, ще одні – доплачувати зарплату вихователям дитсадків (теж з міського бюджету). Усі ці заяви – не більше, ніж спроба пропіарити себе як людину, яка нібито турбується за простих людей. Насправді в міст нема жодних програм чи інших механізмів, щоб ці заяви можна було реалізувати.
