За експозиційним склом, немов живі, щільно «вклалися» мурлики. Вони − герої першого березневого дня. В основному − руді та сонячні. Такі саме променисті, як авторка, що дала їм життя у вишуканих вітражах та картинах, написаних вовною. Тому, мабуть, з їхньою появою в музеї стало більше весни.
Техніки, в яких нині пробує себе художниця, не прості та потребують неабиякої майстерності. У той же час вони якісь дивно легкі, майже повітряні та казкові.
До речі, донедавна Руслана писала акварелі та живопис олією, пробувала себе, і доволі успішно, у графіці. Ії картини можна було побачити на попередніх персональних виставках у Художньому музеї. А тепер на часі демонструвати її знаменитих «котейок» у краєзнавчому музеї.
Руслана Голуб зізналася, що обожнює пухнастиків. Найбільше звісно котиків кольору сонця. Хоча серед представлених робіт гордо виділявся ще й портрет чорнявої плямами аристократки Соні.
Інтерес та хист до малювання у Руслани з’явилися ще у дитинстві. Тому з першого класу вона працьовито та натхненно пізнавала всі тонкощі живописної майстерності у викладача Ганни Чуприни в Черкаській художній школі. Згодом закінчила Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Нині художниця невпинно продовжує творчі пошуки, торує свій шлях та приносить радість своїми добрими мистецькими витворами. А ще готова ділитись знаннями та навчати обдаровану малечу.
“Ось тільки трохи моє малятко підросте (зараз Руслана у декретній відпустці) і я знову повернуся до моїх котиків, − щиро посміхаючись зізнається дівчина.
«Котиками» ця неймовірна дівчина називає своїх учнів.