Останнім часом чимало черкащан їдуть за кордон у пошуках кращої роботи та умов життя. Хоча б тимчасово. Бо там і зарплати вищі, і перспективи є. На це впливає ситуація в країні в економічному, політичному і соціальному планах. А сайти пошуку роботи рясніють пропозиціями збору ягід, грибів, вакансіями аніматорів та офіціантів.
Безперечно, робота за кордоном приваблює перш за все високою оплатою праці, однак на цьому ринку є чимало роботодавців, які змушують виконувати надмірну роботу та платять не всю зарплату.
Відтак, Інтернет-видання «Економіка Сьогодення» проаналізував пропозиції тимчасової роботи за кордоном та спробував дізнатися, ким працюють в інших країнах черкащани, які умови праці та скільки коштує робота черкащан за кордоном.
Заробити і відпочити. Так 19-річна Яна планувала провести своє літо. Дівчині довелося достроково скласти сесію в університеті і уже на початку літа була у Болгарії. Там Яна Снісаревська працювала офіціантом у ресторані при готелі.
«Я поїхала туди не сама, а з подругами. За тиждень ми вивчили всю їх систему. Працювали з болгарами, які теж підробляли офіціантами. Спочатку було важкувато, бо вони не знали нашої мови, а ми їхньої (ми ще й навчали один одного мовам). Нам дуже пощастило, що наші керівники знали російську мову. Усі працювали по 8 годин у день. Ставлення було чудовим, інколи були свої нюанси, але ми їх швидко вирішували. У нас був договір і наше керівництво жодного разу не порушило його. Зарплату видавали вчасно і не дурили. Ми заробляли 300 євро в місяць. Звичайно, для нас це були великі гроші, бо у Черкасах ми таких грошей ніде б не заробили… », – розповідає черкащанка.
Виїхати за кордон бажають в основному молоді люди, часто пари.
Студентка Надія Хандусь та її хлопець Влад Калашник поїхали до Польщі на початку червня. Спочатку думали пропрацювати там усе літо, але залишились ще до грудня. Пара складає касові апарати.
«Робота в Польщі для українців, звичайно, не є легкою, але в порівнянні з Україною, зарплата за подібну працю в рази більша! – ділиться досвідом Надія, – Оплата різна, дивлячись на те, що ти будеш робить і ким ти будеш працювати. Дуже багато залежить від мови, якщо ти знаєш мову, будеш більше отримувати. Українці заробляють в межах 15-25 тисяч у перерахунку на гривні на місяць. У нас, щоб заробити такі гроші потрібно робити рік і на 3 роботах! Звичайно, доводиться працювати по 12 годин, як і вдень так і вночі по 6 днів на тиждень. Не буду «розписуватись» за всіх, але на нашій фірмі, ставлення до працівників нормальне. Нас поважають, зарплату ми отримуємо вчасно».
Але не всім заробітчанам таланить на чужині. Ще одні наші герої, які у пошуках кращого заробітку поїхали до Польщі – сім’я Пигуль.
Максим та Аліна пропрацювали у Польщі, приблизно півмісяця. Їм не сподобалось ставлення керівників та умови роботи, які були запропоновані.
«Ми з дружиною працювали на заводі. Я працював із м’ясом у «холодному» цеху. Незважаючи на те, що у приміщенні було холодно із мене «текли річки» поту. Моїй дружині теж було не легко і ми вирішили довго там не затримуватися! Ставлення до українців і до поляків там різне. Якщо поляку можна піти перекурити, відпочити, пообідати за розкладом, то українцю не можна навіть розігнутися. Коли ти став перепочити, то керівник кричить на тебе, що ти не працюєш. Ми там були, як раби!» – скаржиться 23-річний Максим.
Молода пара Максим та Олеся цього року їздили на заробітки у Чехію.
«Ми з дівчиною працювали на складі продуктів харчування. Робота фізично не важка. Спочатку було дуже скдано через мовний бар’єр. Хоч і чеська мова трішки схожа на українську. Нам було важко порозумітися із керівником. Вона дуже сердилась, коли ми не могли її зрозуміти. У місяць ми заробляли по 1 000 євро. Дуже багато вираховували з нас за кімнату у якій ми жили, приблизно 8 000 грн. Також там дорога їжа», – розповідає 26-річний Максим.
27-річний Роман Гаращенко уже тричі був за кордоном на роботі. Черкащанин був двічі у Польщі та один раз у Фінляндії.
«Першого разу я поїхав до Польщі на збір помідорів. Там мені платили 9 злотих за годину. Ставлення до мене було чудовим: обід за розкладом, гроші платили вчасно, робота як така була не важкою. Мені сподобалось. Вдруге я поїхав, на збір металопластикових вікон та дверей. До мене ставились не як до працівника. Я робив надмірну роботу, на мене кричали. Можливо, проблема в тому, що зараз там більшість поляків теж без роботи і відбувається конкуренція. Ще я їздив до Фінлядії збирати ягоди. Мені дуже сподобалось ставлення до працівників. Там взагалі дуже приємні люди. Вони дуже емоційні. Нам платили гроші за вагу зібраних ягід. За 1 кг платили 1 євро. Найменше я збирав 8 кг за день, а найбільше – 60 кг», – ділиться враженнями хлопець.
19-річна Ірина Довженко вперше працює за кордоном. Дівчина на початку літа поїхала до Туреччини. Ірина працює офіціантом на роликах. Вона отримує 550 доларів за місяць.
На жаль, багато розповідей свідчить, що наших черкащан за кордоном використовують, як дешеву робочу силу. Молодь змушена у пошуках кращої долі, у пошуках улюбленої та гідно оплачуваної роботи «тікати» до Польщі, Фінляндії та інших країн, щоб хоч якось вижити…
