Кирило Курінний
Останнім часом щось дуже дивне відбувалось довкола політичної активності народного депутата по 197 в.о. Віталія Войцехівського. Колишній міський Голова Золотоноші став народним депутатом України на довиборах, після того як склав мандат О.Скічко, чинний на той момент Голова Черкаської ОДА. Кандидатуру Войцехівського відібрав та затвердив тодішній заступник Голови Офісу Президента Кирило Тимошенко. І саме технологічні команди близькі до Тимошенка та Скічка організовували виборчий процес.
Слід зазначити, що у листопаді 2021 року балотуватися від «Слуги народу» вже на старті означало обійти всіх конкурентів з великим відривом. Чиє б прізвище не стояло у бюлетені, виборці голосували за Президента Зеленського. Саме тому експерти з великою недовірою поставилися до інформації, що реальний виборчий фонд Віталія Войцехівського оцінювався у 1 млн.дол. і наповнювався за особистим розпорядженням Кирила Тимошенка зовнішніми інвесторами. Середня вартість депутатського мандата на чергових парламентських виборах 2019 року для мажоритарників від Партії «Слуга народу» не перевищував 10 тис. дол. І тут раптом – 1 млн.
Одразу виникає декілька варіантів – або гроші … використовувалися «неефективно» (скажемо дипломатичною мовою), або ж фінансувалась традиційна вже для Войцехівського «сєтка». Швидше за все правда – десь посередині. Команда Войцехівського – це точно про розбудову розгалуженої мережі агітаторів. До смішного доходило, вже цього та минулого року міжнародна гуманітарка у Золотоніському та Канівському районах роздавалась по окремих категоріях громадян у брендованому пакеті «Команда Войцехівського». Якийсь би фонд «People in Need» в гробу перевернувся, якби знав, що їхні ресурси були задіяні у політичній комунікації українських мажоритарників. Але це – нюанси. Головне, що Войцехівський дуже швидко вчиться у своїх друзів по типу Антона Яценка. Саме тому, він вже не один рік цілеспрямовано вирощував та підгодовував власну мережу поціновувачів. В якій би партії не був Віталій Олександрович, з ним завжди будуть ті, хто на регулярній основі отримують соціальні пакети. Чи то від мерії Золотоноші та Петра Порошенка, чи то від народного депутата та «Слуг народу». Все це – про Віталія Войцехівського, який вийшов на кривий політичний шлях ще з часів Януковича і дійшов з попутниками від сивочолого гетьмана аж до «прийде весна – саджати будемо».
Така модель поведінки є типовою до пересічного українського мажоритарника, який є представником регіонального удільного князівства та десятиліттями доводить свій вплив в електоральних циклах. Віталій Олександрович Войцехівський не є виключенням. Така категорія ніколи не буде революціонером – він завжди представник партії влади. такий принцип є гарантією життєстійкості.
І схоже що саме це головне правило Віталій Войцехівський почав забувати. Або ж ще гірше, у його картині світу розпочався процес зміни партії влади. Адже стільки, скільки зробив нардеп від 197 в.о. для дискредитації вертикалі влади Президента Зеленського, не зробив самий жорсткий опозиціонер.
Розпочалось все з того, що Войцехівський спільно зі своєю командою чогось ні з того, ні з сього почав качати ситуацію в сфері освіти. Одразу в декількох населених пунктах округу пройшла хвиля батьківських зборів, де нардеп запустив тезу про можливість недофінансування шкіл, навіть в частині зарплат.
Згодом, прикриваючись партійними прапорами, окремі ініціативні члени команди Войцехівського розпочали процес «перерозподілу власності». І це вийшло в паблік настільки активно, що змушені були залучати до врегулювання конфліктів спеціально навчених людей, сумнівної репутації.
В боротьбі за владу та ресурси, народний депутат вирішив «поставити на місце» цілого Голова обласної військової адміністрації. Деталі уникнемо. Скажемо лише, що ця ідея боком вилізла Войцехівському одразу. Але зайшов він в тему з самих брудних козирів – з відвертої чорнухи.
Намагаючись посилити свій політичний капітал в регіоні, Войцехівський розпочав публічні дії щодо «перетрахування» (як сказав білоруський диктатор) політичної реальності в регіоні. Насамперед він забезпечив собі тили у вигляді ручного керівника базового району (Золотоніського), в.о. міського голови Золотоноші, керівника поліції. Після такої швидкої як анексія Криму «спецоперації», Войцехівський вирішив розпочати похід і на чужу територію. Спочатку запустився Канівський сценарій із втомленим мером І.Ренькасом. Як результат впливу Войцехівського, робота Канівської міської ради була паралізована – 1,5 року жодного сесійного засідання. Згодом, Віталій Олександрович спробував перетягнути на свій бік лідера Черкаської міської організації Партії «Слуга народу» А.Мкртчана. Благо, що їх об’єднувала якась спільна, хоч і темна історія по Краснгоірському олійному.
Але вершиною політичного сепаратизму Войцехівського стало формування Черкаської коаліції з Антоном Яценком. Цих двох мажоритарників поєднала любов до виборчих сєтокта образ спільних ворогів. Ними були призначені мер Черкас А.Бондаренко, Голова ОВА І.Табурець та Голова обласної організації Партії «Слуга народу» О.Завітневич. Дивний вибір опонентів, який нагадує сюжет байки про моську і слона. Тільки в даному випадку зібрались 2 моськи і 3 слони. Результат, в принципі, прогнозований. Але нардеп все одно не зупиняється. Вершиною цього «прикрого політичного самогубства» стала ініціювання хвилі політичної критики О.Завітневича у вигляді примітивної джинси з Києва. Я так розумію, що мало б працювати правило «не пойман – нє вор». Але це вже якось занадто примітивно і непрофесійно. Для чого ж тоді Войцехівський кусає Завітневича? Швидше за все – це відчайдушна спроба показати зуби та відтягнути процес виключення з фракції, а потім і з партії.
Що ж сьогодні відбувається із політичною системою координат Войцехівського?
Першим замінили керівника районного управління поліції – багаторічного подільника Войцехівського О.Охріменка. Не відомо, чи будуть правові наслідки такого рішення, але один із китів всесвіту Войцехівського був знищений.
Стало відомо, що протягом останніх декількох тижнів працює спеціальна урядова комісія з перевірки роботи Золотоніської РДА. Підставою для такої перевірки стали численні скандали довкола гуманітарки, побудови укриттів та забезпеченні умов для тимчасового розселення українських військових. Очевидно, що це є свідченням ритуальних танців, в кінці яких буде зняття з посади Голови РДА І.Тернової. найсмішніше є те, що вся діяльність чи бездіяльність Тернової в районі провадилась в інтересах Войцехівського. Саме тому, зняття Тернової з цієї посади буде подвійним ударом для Войцехівського. По-перше, це другий вбитий кит. По-друге, знак всім членам команди Войцехівського – господар втрачає вплив, треба лишати цей корабель, він дав тріщину.
І на останок. Наприкінці 2022 на початку 2023 року, коли Войцехівський разом із Яценком ділили Черкащину на двох, був сформований та погоджений спільний план активності, розмічені зони впливу. І Яценко тоді дуже активно взявся цей план реалізовувати. Але ось вже біля 1,5 місяці уманського нардепа – не видно і не чутно. Подейкують, що по ньому також працюють. Тільки не урядові команди, а команди з інших органів, значно більш компетентних. І результатом такої роботи буде зовсім не відставка чи послаблення позицій, а цілком конкретний строк за… Тут дочекаємось розвитку подій, на забігаємо наперед.
Отже, в сухому залишку. Золотоніський удільний князь Віталій зазнав серйозних кадрових втрат – Охріменко, Тернова. Його позиції в фракції суттєво похитнулись. Говорять, що питання виключення є справою часу. Політичні партнери – нівельовані. Політичні опоненти тільки посилююьтся. Політична криша, так само як схоже і звичайна, давно його залишила – Кирила Тимошенка немає в орбіті, Скічко та його патрони відійшли в сторону. От і залишився колишній міській Голова Золотоноші без ресурсів, без політичного прикриття, без перспектив. А все – амбіції!
