24-річний Артем Кухаренко – голова села Подільське, що на Черкащині. Він отримав 80% голосів на виборах 2015 року і став тоді наймолодшим очільником сільської ради, інформує “Український інтерес”.
– А починалося вже жартома, – розповідає хлопець, який уже майже два роки займається відродженням рідного. – Молодий вік – не перешкода такій відповідальній посаді.
Артем зізнається, що за час головування уже втомився від уваги журналістів. Та й часу на інтерв’ю не завжди вистачає. Але відмовити не може, бо звик завжди відгукуватися на прохання людей. Того дня, коли я приїхала до Подільського, в Артема уже було заплановано декілька зйомок. Але й роботи у селі молодий голова не полишає, тому зустрів мене біля будинку культури, де разом з односельчанами займаються ремонтом. Після нещодавнього буревію у селі багато роботи.
На питання, як він встигає усе поєднувати і працювати у такому шаленому ритмі, хлопець відповідає, що з дитинства був дуже активним і має непосидючий характер.
– Я не можу сидіти на місці. Якщо порівняти мене 5-річного і 24-річного – особливо нічого не змінилося, я постійно у русі. Завжди робив те, що мені хотілося, не завжди слухався батьків. Але все у рамках закону (посміхається – ред.). І завжди любив навчатися, пізнавати щось нове, хотів про все знати. Взагалі я дуже емоційна людина, яскравий зразок стрільця, – так характеризує себе молодий голова.
Те, що життя в Артема дуже активне помічаю під час нашої розмови. Декілька разів у хлопця дзвонить телефон. У селі його номер є у всіх, тому звертаються до голови з будь-якими питаннями. Перепрошує і відповідає, адже може бути щось важливе. Після розмови пояснює, що змушений залишити мене на декілька хвилин: “У мене там “ЧП” сталося – місцеву бабусю пограбувала одна п’яниця, мушу розібратися”.
І справді, повернувся Артем за декілька хвилин. Гроші бабусі повернув, підозрювану затримав, дільничного викликав. Отак проходять звичайні будні сільського голови.
Повертаємося до розмови. На питання, ким хлопець мріяв стати у дитинстві, думала почути як зазвичай – космонавтом, поліцейським чи пожежним. Але чую таке:
“У мене була мрія здійснювати мрії інших людей. Хотів завжди допомагати усім. Також артистом хотів бути, бо дуже люблю співати. І бізнесменом. Знав, що хочу бути людиною широкого профілю. Бо, щоб здійснювати людські мрії, треба бути розумним і спроможним. Отакі дитячі мрії і пізнання світу привело мене туди, де я є сьогодні. І зробили мене таким, як я є”.
Попри бажання стати артистом, закінчив Артем Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Спочатку вчився на історика, а на магістратурі продовжив навчання за спеціальністю “архіваріус” – працівник архівних установ і викладач вищих навчальних закладів. Каже, хотів поглибити свої знання у цьому напрямку, щоб коли стане головою, знати все, що відбувалося у селі. Отримав червоний диплом. Але спів не залишив – то хобі, яке приносить задоволення. Часто співає на концертах, брав участь у талант-шоу “Х-фактор”.
