У тихій Богом і прокурорами забутій Золотоноші відбуваються тектонічні зрушення. Десятиліттями у місті нічого не змінюється. Влада собі по-тихеньку краде все, що можна, посполиті роблять вигляд, що цим обурюються, правоохоронці, звісно «вчасно і в повному обсязі реагують», захищаючи інтереси держави, громади і трішечки феодального землевласника.
Все настільки стабільно, що навіть на 11 році війни чинні можновладці не соромляться відзначати 9 травня, покладаючи квіти до могили невідомого солдата, уквітчані колорадськими стрічками. Ну а звісно пасху вся «команда Войцехівського» освячують виключно у храмах УПЦ МП. Ну бо так прийнято, і мало лі шо.
Аж раптом – щось у лісі здохло. Спочатку був відсторонений, і ледве не посаджений Олександр Охріменко. Це – «силовик» Віталія Войцехівського та багаторічний очільник місцевої поліції. Він настільки ефективно боровся із злочинністю, що приручив не тільки циганських баронів, торгівців анашею, але і всіх намивачів піску та рибних браконьєрів. Удар був болісний, настільки, що народний депутат тривалий час оббивав пороги МВС та інших поважних установ в столиці, намагаючи відновити свій вплив. Не вийшло.
Потім була низка кадрових рішень по фігурах меншого рівня – від керівників санітарних служб, до лідерів громад та начальників ТЦК СП. Зажили і ці рани. Аж раптом у 2023 році на гарячому хапають головного юриста та землевпорядника Золотоноші. І це вже були дуже загрозливі сигнали для господаря міста, який навіть після переобрання себе нардепом, не залишив кабінету міського голови. Так і казав всім – «вважайте мене мером Золотоноші».
Останнім оплотом владної вертикалі Войцехівського залишалась Голова Золотоніської РДА Ірина Тернова. По ній працювало одразу декілька комісій уряду, які визнавали провали в її роботі. Публічно оголошувались догани. Про можливість її відставки з цієї посади почали говорити ще з весни 2023 року. І треба віддати належне, підстав було більше ніж достатньо. Починаючи від звинувачень у нецільовому використанні коштів, до розкрадання гуманітарки. Окремою сторінкою є історія співпраці із збройними силами. В перші місяці війни команда Тернової, за словами місцевих активістів, дерибанила дефіцитне пальне, виділене для ЗСУ та ТРО. Потім був факт зникнення декількох авто, завезених без розмитнення на потреби ЗСУ. Згодом журналіст Яніна Соколова буквально размазала «невідому владу», яка поселила бійців на злагодженні у нелюдські умови. Мова шла якраз про Золотоніський район та обʼєкти, в які поселяла військовослужбовців команда Тернової-Войцехівського.
Офіційно урядова комісія також відзначила провал у будівництві обʼєктів укриттів та фактичному зриві мобілізації у районі. До слова щодо мобілізації. Чи не останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння в Києві, став скандал з винесенням із реєстрів мобілізованих сина народного депутата Віталія Войцехівського. Мова іде про цілком здорового та повносправного 30-річного Олександра Войцехівського, власника мережі аптек та інших заводів-пароходів. Якимось дивом у травня 2022 року, ВЛК Золотоніського ТЦК СП визнала його непридатним. Цей дикий приклад несправедливості збоку цілого народного депутата збурив все Лівобережжя Черкащини. Слід додати, що повістками від ТЦК СП команда Тернової-Войцехівського дуже активно намагалась залякувати опозицію. ЧИ варто зайвий раз зупинятися на тому, що найближчі родичі самої Тернової також уникли мобілізації, будучи намертво заброньовані на місцевих підприємствах та установах.
Вся політична тусовка Золотоноші до останнього не вірила у можливість зміщення Тернової з посади Голови району.
То хто ж така Ірина Тернова, чому вона настільки важлива для Віталія Войцехівського?
Політична біографі пані Ірини – досить коротка. І там все повʼязано із долею нардепа Войцехівського.
Вся політична біографія та сутність пані Тернової можна звести до 3 компетенцій: вихователька дитячого садочку «Сонечко», потомственний чиновник, отримувач допомоги з безробіттю. Все що було між цими головними фазами карʼєри – неважливо. Ця, здавалось би ще досить молода жінка поклала все на вівтар служіння Віталію Войцехівському. Це саме він зробив із, напевно колись дуже непоганої виховательки дитячого садочку, «звичайної сільської жінки» (як вона сама себе у зверненні називає) звичайного чиновника з притаманними йому функціями – «дєржать і нє пущать».
Співпраця Войцехівського і Тернової – це тандем вершника та кобили. Войцехівський їде, Тернова – везе. І коли прийде час, вершник зістрибне зі загнаної кобили і пересяде на нову. В кращому випадку – пристрелить із жалості. В гіршому – залишить на поталу правоохоронців, і буде Ірина Володимирівна сидіти за Віталія Олександровича «при Олександрі другому «визволителі», Миколі другому «кривавому»…
Така доля всіх «простих сільських жінок», яких відюзали в своїх інтересах непорядні чоловіки-політики. Судячи по тому, які звинувачення на адресу Войцехівського сьогодні озвучують різні представники громади Золотоноші, ми маємо справу із каналізованим в одному руслі народним гнівом. Мова вже не іде про якісь там мільйони, вкрадені на водоканалі чи списані на квіточки та асфальт. Мова іде про рейдерство нерухомості, про зловживання у комунальних підприємствах, про привласнення квартир неповносправних пенсіонерів, про приписки на комунальних підприємствах та навіть зриву мобілізаційних процесів. А це вже зовсім інші статті кримінального кодексу. І тут є декілька сценаріїв. Сценарій перший – найвірогідніший. Войцехівський втече, не дочекавшись праведного суду. Як він це вже робив раніше, після провалу його колишніх патронів-регіоналів. А Тернова сидітиме. Сценарій другий, менш вірогідний. Тернова даватиме покази, і сяде Войцехівський. Чому цей сценарій менш вірогідний? Бо Тернова – «проста сільська жінка», а Войцехівський – «людина року 2015». Він те саме теля, який умудрився за своє політичне життя трьох мамок ссати – Януковича, Порошенко і Зеленського. У світлі цього, дуже цікавить питання – а де той самий, списаний з реєстру мобілізованих син нардепа?! Щось мені підказує, що не в Україні.
