Книгу прози Володимира Затуливітра видали ентузіасти до читань у Бучаку

Книгу прози Володимира Затуливітра видали ентузіасти до читань у Бучаку

Нещодавно у мальовничому Бучаку над Дніпром пройшли традиційні вже 16-ті  Затуливітрівські читання, присвячені творчості талановитого поета, публіциста, перекладача Володимира Затуливітра. Володимир Іванович народився на Сумщині, жив і працював у Києві, а останні роки його життя та творчості пройшли у нас на Черкащині в невеличкому хуторі Бучак. Тут у січні 2003 за нез’ясованих трагічних обставин і обірвалося його земне життя. Тут, на високому Козацькому шпилі понад Дніпром спочиває тепер Володимир Затуливітер… І нині черкащани з гордістю називають Затуливітра своїм земляком. А шанувальники його творчості з багатьох куточків України наприкінці липня з’їжджаються сюди, у Бучак, щоб пошанувати поета, ще раз надихнутися його високим словом…

Про це пише “Дзвін.media”.

Вже другий рік поспіль суттєву допомогу в організації та проведенні цієї громадсько-мистецької акції надає відоме на Черкащині ТОВ «НВФ «Урожай» (директор Олександр Воскобойнік), зокрема, благодійний фонд «Урожай – громаді» (директор Тетяна Волочай).

Своїми враженнями від цьогорічних Затуливітрівських читань поділилася секретар комісії, відповідальної за збереження творчої спадщини Володимира Затуливітра, Любов Снісар, берегиня пам’яті та творчості славетного українського поета.

«Чисто вимитий нічною зливою Бучак ряхтів смарагдами. Наш величезний незграбний автобус побоявся спускатись на розмиту сільську дорогу і висадив гостей із столиці на бетонці біля першої хати. Після автобусної духоти це дурманне, чисте, настояне на запахах листків та квітів повітря заповнювало кожну клітину й п’янило…

Ось тут «у вишеньках», як кажуть бучаківці, на невеликому сільському цвинтарі спочиває слобожанський козак Володимир Затуливітер, стоїть на сторожі цього дива природи, береже Шевченків край. Поезії його тримають нас у духовному тонусі. Схиляємо голови біля могили Поета. Лампадка, книжки, публікації за рік, колоски, яблука, квіти, кава і, звісно ж, – дві білі троянди… Чисті акорди чаші гімалайських ковалів звучать над Бучаком своїми неповторними голосами. А далі – козацька заклична пісня кобзаря Михайла Коваля з Драбівщини…

Шіснадцяті Затуливітрівські читання відкриває наш постійний ведучий патріарх українського письменства Петро Засенко. Відомий поет Віктор Коврай зачитує Привітання від Міністра культури України, а діти – поезії . Найголовніше – показуємо затуливітрівцям книжку прози Володимира Затуливітра «Битіє від Серафима», оздоблену бучацькими пейзажами заслуженого художника Генрі Ягодкіна, видану Літературно-мистецьким благодійним фондом до 75-ліття від народження Письменника, яке ось уже за півроку. А ще об’являємо, що чекає на видання зверстана друга книжка прози, проілюстрована професором Художньої академії Генрі Ягодкіним. Співочий гурт «Різнобарв’я», і ми всі, як можемо, підтримуємо небеса «Молитвою за Україну».

І таки нас почули. Дощу не було ні на наші голови, ні на дві виставки, що прикрашали садибу Затуливітра: пейзажі з різних країн світу Тетяни Ягодкіної, які у серпні виставлятимуться у відділі Літературної Канівщини Національного Шевченківського заповідника, та глиняні вироби керамістки Оксани Москаленко – викладачки Канівського Вищого профтехучилища. А втім, ось уже 16 років я спостерігаю відсутність дощу в Бучаку в день Св. Володимира, а обов’язково йде напередодні, – так гарні господарі усе вимивають, чекаючи гостей. Особливо вдячні були кінооператори з дорогою технікою: лауреат Шевченківської премії Михайло Ткачук, знімальна група приватного телеканалу «Ільдана» та фотокори.

Уважно слухаємо очільницю обласної «Просвіти», заслуженого діяча освіти, викладача гімназії «Берегиня» Олену Фещенко з її сьогорішніми випускниками. Зачарував нас читанням поезії Володимира Затуливітра викладач Канівського коледжу культури Валентин Шевченко. Не відстають і його студенти та учні Бобрицької школи. Хвилююче, по-новому звучить поезія Затуливітра з уст молоді. Щойно виданою прозою Поета здивував нас заслужений діяч культури Василь Довжик. «Не постаріє, мово-мамо, слівце ні одне» – так можна назвати виступ відомої київської поетеси і прозаїка Раїси Харитонової. Вона процитувала найяскравіші моменти про Слово із творчості Володимира Затуливітра і його розуміння своєї місії на землі: «І тишу слів, які мені сявчали,/ і тишу тих, що не дались мені,/ осінніми незрячими ночами/ несу, мов Україна, камінні…»

Канівська поетеса, громадська діячка і вправна господиня читань Віра Носенко іще раз здивувала всіх, уже як відома вишивальниця, продемонструвавши згорток полотна із вишитим на ньому рушником єднання українців світу. Позитивний сенс об’єднання українців через мистецтво підтримав голова Драбівської райради Володимир Дзега.

Виконавчий директор Фонду Затуливітра Дмитро Іванов нагадав про загрозу будівництва Канівської ГАЕС, яка все ще нависає над Бучаком і Придніпров’ям, попросив підтримки у громади і громадян, подякував за благодійні внески та подарунки для Літературного музею Володимира Затуливітра.

Всіх зачарували відомі музиканти Кирило Бородін та Данило Денисов майстерним виконанням творів Баха, Шопена, Скорика й народних мелодій, а співачка Ольга Бутенко – акапельним співом.

Та підкорила всіх без винятку Любов Полонська – господиня з добрим серцем і ясною посмішкою – майстерний творець смачнющої козацької кулеші.

Не хотілось прощатись і роз’їзджатись до курних міст, до сірих буднів із цього зеленого, чистого, молодого свята Святого Володимира».

Прочитайте ще:

Залиште коментар