Синдром професійного вигорання впливає на внутрішній стан журналіста, і потім це проявляється на поведінковому рівні, – Ірина Онопченко

Ірина Онопченко, практичний психолог м. Черкаси

Професійне вигорання може розпочатись у будь-кого та у будь-якій сфері трудової діяльності. Але у цьому списку є лідери – це ті, кому постійно потрібно працювати з людьми, спілкуватися з ними. Журналістика – саме та робота, де професійне вигорання трапляється найчастіше.

Щоденна, з ненормованим графіком робота, іноді без перерви і вихідних, з постійним психологічним, емоційним та фізичним навантаженням призводить до життя в стані постійного стресу, на тлі якого виникає та розвивається синдром професійного вигорання. Про те, що таке синдром професійного вигорання (СПВ) та що варто знати про такий стан, і як діяти у разі його виникнення, ми поговорили з практичним психологом Іриною Онопченко.

– На Вашу думку, що таке професійне вигорання?

– Професійне вигорання – це виснаження психічних і фізичних сил, саме те виснаження із-за якого не хочеться працювати. Ця проблема є досить актуальною. У психології це взагалі окрема тема, напрям. Багато хто звертається до кваліфікованих людей з цією проблемою. На жаль, деякі стадії професійного вигорання можуть тривати досить довго. І в деяких випадках особа може не розуміти, що в неї, власне, професійне вигорання. Людині багато що може не подобатись, а причина цього – професійне вигорання.

– Чому саме в журналістів може виникати СПВ?

– Можна стверджувати, що журналістика – це професія емоційних потрясінь та навантажень. Люди з такою професією працюють в різноманітних ситуаціях, спілкуються з різними людьми. Іноді журналістам необхідно бути в ролі психолога. Адже не завжди буває все спокійно. Така робота передбачає постійне спілкування з людьми, і не завжди розмова з ними може бути бажаною, але в професіональних цілях вона потрібна. Також у журналістів ненормований робочий день, велика відповідальність перед суспільством, інколи потрібно досить швидко приймати рішення – це в будь-якому випадку умови стресу.

– СПВ може впливати на внутрішній стан чи проявляється у зміні поведінки?

Найбільше і найперше, це те, що синдром професійного вигорання впливає на внутрішній стан журналіста, і потім це проявляється на поведінковому рівні.

– Чи можна окреслити декілька основних причин виникнення цього синдрому?

– Науковцями доведено, що журналісти більш схильні до емоціонального вигорання на відміну від лікарів, чия робота теж досить важка. Контроль над собою, у деяких випадках утримання своїх емоцій, здержування в собі конфліктних ситуацій – це ті причини, які ведуть до внутрішнього конфлікту.

Існують явні та невидимі причини професійного вигорання. До явних належать: монотонність роботи (якщо журналіст пише матеріали на одну тему досить довго, то варто попрацювати над іншою темою, змінити щось в роботі); фактор швидкості (в день потрібно написати не один матеріал, а кілька); висока розумова завантаженість; конфлікти в колективі; подавлення ініціативи; коли журналіст працює і розуміє, що робота стоїть на місці.

Щодо невидимих причин, то до них належать: погана самоорганізація (невміння планувати свій день); відсутність мотивації (немає цілей, мети); перфекціонізм (все хочеться зробити ідеально); невиконання життєвого призначення (коли людина працює і розуміє, що це не те чим вона хоче займатись).

– СПВ має етапи розвитку?

– Так. Існує декілька етапів. Вони можуть проявлятись і в людей інших професій, а не лише в журналістиці. Варто пам’ятати, що це не просто постійний стан, в якому перебуває людина, а можуть бути спади та підйоми. Цей процес не стоїть на місці, він розвивається.

Перший етап – це коли журналіст може думати «Це щось інше, а не професійне вигорання». Проявляється це в різних поведінкових реакціях, але найперше – людина стосовно роботи починає забувати щось потрібне, наприклад, записати щось важливе. На цьому етапі втрачається концентрація уваги, психіка починає пропускати важливі речі, мозок перестає контролювати дії. Може бути таке, що журналіст починає часто жартувати «Та це склероз», «Дівоча пам’ять». Насправді це маленькі знаки того, що професійне вигорання запустилося. Журналіст може думати, що причинами такого стану може бути проста втома. Перший етап може тривати від 3 до 5 років.

Другий етап можна назвати «Втрата інтересу до роботи». Зникає бажання до всього, а саме: до спілкування з колегами, рідними та взагалі іншими людьми. Журналіст не хоче витрачати енергію на спілкування, навіть коли цього вимагає робота. Ті люди чи речі, які раніше могли надихати на роботу вже не стимулюють. На цьому етапі виникає відчуття, що тиждень триває досить довго, починається сплутування днів. До кінця тижня в людини немає сил, енергії.  І в психології є таке поняття «мертвий сон», коли організм просто відключається, і людині перестають снитися сни – це також показник того, що йде перенавантаження. Підвищується схильність до застудних захворювань. Психіка дає сигнал організму, щоб він хворів. На цьому етапі також проявляється підвищена дратівливість. Якщо все навкруги не подобається, то це дзвіночок до того, що професійне вигорання набирає сил. Цей етап може тривати від 5 до 15 років.

Третій етап дуже важкий. Він характеризується повним особистісним вигоранням. Відбувається втрата інтересу до роботи, і до життя взагалі. Починається емоціональна байдужість, зникнення сил, і втрата гостроти мислення. На цьому періоді люди бажають відсторонитись від світу. Тривалість цього етапу може тривати близько 20 років.

– Чи може поява цього стану бути пов’язана з тим, що у журналіста відсутні певні людські якості, які можуть протистояти появі цього синдрому?

–  Кожна людина з важкою, відповідальною, емоційною роботою перебуває в зоні ризику. Це не завжди залежить від характеру чи певних людських якостей.

– Які перші ознаки можуть допомогти журналісту зрозуміти, що в нього СПВ?

– На кожному етапі це різні ознаки. Якщо журналіст знатиме які існують етапи розвитку, і якими ознаками вони характеризуються, то він може відразу зрозуміти і виявити, що в нього цей синдром.

– Які Ви можете дати поради, що робити якщо журналіст помітив у собі перші ознаки СПВ? Хто і що може допомогти у такому разі?

– Існує дуже багато методик, які можуть допомогти в такому разі. Я можу розповісти із своєї практики про ті, які дійсно спрацьовують. З одного боку, може здатися, що це дуже прості методи, але насправді це те, що може приносити результат. Моя порада – це користуватись такими методиками. У кожному варіанті є те, що допомагає.

Перший метод – це планувати день. Це допоможе витрачати енергію на щось правильне, результативне. Журналіст чітко може сконцентрувати увагу на тому, що дійсно потрібне, і що принесе бажаний результат. Це не тільки планування дня, а й ведення записника. Це така собі робота над собою. Ведення щоденника – це виплеск енергії, це чесність перед самим собою. Це дійсно працює.

Другий метод – це спорт. Дуже підходить йога. Особисто я сама займаюсь спортом, і завжди своїм клієнтам раджу такий метод, як спосіб який допомагає витратити одну енергію та отримати іншу. Коли в людини є психологічне перенавантаження, то саме через спорт можна зняти всю напругу.

Дуже цікавим є метод супервізії – це співпраця двох професіоналів. Наприклад, журналіст може співпрацювати з іншою людиною для стимуляції в роботі. Цей метод включає те, що люди аналізують, описують роботу один одного. Це все може відбуватись конфіденційно. Головне, що в такій співпраці не повинно бути конкуренції, тому важливо найти правильну людину, з якою можна буде так працювати. Ця методика використовується дуже часто.

Психологічна зарядка – наступний метод який також допомагає. Варто виділити 5 хвилин часу з робочого процесу, щоб поробити легкі вправи, і коли журналіст робить розвантаження він має сам собі подумати «Я зараз сяду і все зроблю», «Я все можу». Це своєрідна перезарядка на інше.

Наступний метод – це відвідування різних психологічних вебінарів, лекцій, тренінгів. Такими речами потрібно цікавитись, адже психологія вже показала і довела свою результативність. Це робота над самим собою, це є своєрідною профілактикою щоб не допустити чогось поганого в майбутньому.

Ранкові медитації – це також метод який я практикую. Комусь це може підійти, а комусь ні. Медитація – це відключення від думок, або думати про щось одне не розгалужуючи цю думку. Насправді це досить важко, але це діє. Такий спосіб допомагає отримати нову енергію і ресурси на весь день.

Наступний метод, що може допомогти це робити щось своїми руками. Дуже допомагають «Розмальовки антистрес». Коли я своїм клієнтам пропоную такий метод, вони спочатку починають сміятись, не серйозно сприймають. Однак потім користуються цим методом. Взагалі будь-яке інше, творче заняття, що не стосується журналістської роботи  допомагає набратись сил, розслабитись.

Робота з психологом – це також метод, може бути як і варіант супервізії так і просто відвідування психолога, щоб розібратись в собі.

Усамітнення з природою, як варіант щоб розслабитись. Проста прогулянка допоможе. Коли психіка отримує насолоду це дуже великий плюс.

– На Вашу думку, чи існує якась профілактика у тому щоб у майбутньому журналіст міг уникнути такого синдрому?

– Ті всі методи про які я розповідала – є своєрідною профілактикою. Ними можна користуватись для того, щоб в майбутньому не було СПВ. І коли цей синдром вже існує, то журналіст може користуватись тими порадами щоб призупинити розвиток СПВ.

– Що робити, якщо журналіст розуміє, що вигорання вже відбулось і досягло глибоких стадій?

– Якщо журналіст розуміє, що він самостійно не справляється, і йому не допомагають різні методики, то варто звернутись до спеціаліста. Якщо це вже другий етап, то енергії в журналіста не вистачить щоб взяти себе в руки. Тому варто працювати з психологом.

 

Анна Дишлюк

Прочитайте ще:

Залиште коментар