Залишки руїн останнього “польського” Черкаського замку в сер. XIX ст. застав ще Тарас Шевченко й відобразив їх на малюнку сепією “Капличка”.
Про це повідомляє “Рідна Черкащина”.
На ньому зображено вид на замчище (суч. Пагорб Слави) з напільного боку в бік заплави. Ліворуч ми бачимо один із ярів, що обмежує мис (Остріжний / Клубний узвіз), на задньому плані – заплаву з двома плесами: Новим та Старим руслами Дніпра.
У центральній частині малюнка – замчище, вигляд якого повністю збігається з описом 1789 р.: мис із крутими схилами, верхівку якого оточує рідкий похилений дерев’яний частокіл, рів з напільного боку, дерев’яна в’їзна брама, дах якої крито гонтом і, нарешті, сама каплиця у дворі “з дерева порізаного, дранкою побита”.
Малюнок походить з альбому 1845 р., в якому містилися замальовки, які Т. Шевченко виконав під час його роботи в Київській археографічній комісії, на них здебільшого зображено пам’ятки старовини з території Чернігівщини, Переяславщини, Канівщини, Черкащини, Чигиринщини та Полтавщини.
📷
Традиційно вважають, що “Капличку” створено на Чигиринщині (на звороті – відомий малюнок “Богданові руїни в Суботові”). Однак документальна інформація та й сам малюнок насправді вказують на Замкову гору в Черкасах, де каплиця фіксується як новозбудована в описі 1789 р., а потім ще й у 1850-х роках, про що пише вже І. Фундуклей у своєму статистичному описі міста.
📷
У літературі, звичайно вказано, що Т. Шевченко перебував у Черкасах у 1859 р., а стосовно 1845 р. зроблено лише припущення. Проте, якщо проаналізувати характер його подорожі на Чигиринщину, то однозначно випливає, що він не міг оминути це місто.
У вересні 1845 р. Т. Шевченко, найімовірніше, як мінімум двічі проїжджав через нього: спочатку із села Потоки на Канівщині на Чигиринщину, а потім вже звідти до рідної Кирилівки. Дорога в обох випадках пролягала через Черкаси.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КОБЗАРЕ !
