Черкаська міська рада створює Раду командирів, у яку будуть входитити закріплені за нею Указом Президента військові частини, ті частини, які дислокуються в Черкасах, та ще дві, де служить багато черкасців – полк “Азов” та Третя штурмова бригада. Це крок до врегулювання ситуації у місті, щоб громадян не підбурювали мітингами “Гроші на ЗСУ”, які останнім часом почастішали, і які, як підтвердило і сьогоднішнє засідання, мають абсолютно іншу, суто політичну мету, а зовсім не боротьбу за підтримку фронту.
“Ця рада командирів буде працювати над прозорим розподілом коштів міської ради, буде вирішувати, на які частини та на які потреби треба спрямувати ресурси”, – розпочав сьогоднішній круглий стіл із мітингарями Черкаський міський голова Анатолій Бондаренко.
Нагадаємо, що за останній місяць в Черкасах пройшли вже три акції “Гроші на ЗСУ”, де звинувачували міську владу у небажанні виділяти кошти на Збройні сили України. Тож міська рада сама ініціювала таке зібрання, щоб пояснити кільком десяткам активістів, що вони помиляються або навмисне кимсь введені в оману. Щоб показати на прикладах, що місто є лідером по підтримці обороноздатності країни, закликати до єдності та конструктиву, і якщо у активістів справді є пропозиції, а у військових, чиї дружини також ходять на ці мітинги, потреби – знайти рішення проблем. А щоб аргументи не виглядали голослівними, на зібрання було запрошено заступників міського голови, керівників структурних підрозділів Черкаської міської ради, депутатів, військових, командирів військових частин, керівників правоохоронних органів, представників військового комісаріату та комендатури.
“Працівники Черкаської міської ради не військові. Не вони повинні визначатися, що потрібно нашим військовим. Для нас найкраще, щоб ми передавали кошти як субвенції на конкретні частини. Але мушу ще раз сказати громаді, всі видатки оборонного бюджету здійснюються виключно за погодження Черкаської обласної військової адміністрації. Як би ми не хотіли профінансувати всі військові частини, де служать наші черкащани, навіть якщо вони у Дрогобичі знаходяться, але без такого погодження ми цього зробити не можемо”, – наголосив Анатолій Бондаренко.
Він також підкреслив, що пишається громадою Черкас, працівниками міської ради, які з 24 лютого 2022 року приймали біженців, формували гуманітарні конвої і стали справжнім гуманітарним центром України. І як би гарно не звучало гасло “Всі гроші на ЗСУ”, але не можна повністю зупинити місто, адже потрібно дбати про тепло- і водопостачання, про базові потреби громади, інакше до міської ради прийдуть не сто, а тисячі обурених черкасців, і будуть праві.
Міський голова також хотів розповісти, скільки коштів було спрямовано за два воєнних роки на підтримку обороноздатності, наголосивши, що під цим поняттям має на увазі і підтримку підрозділів ДСНС, СБУ та Нацполіції, які також виконують бойові завдання на фронті, і місто прощалося з Героями із цих підрозділів, які загинули під час виконання таких завдань, – однак устиг лише назвати цифру, яка є на станом на сьогодні – 1 мільярд 180 мільйонів гривень. Адже активісти, які привели на зібрання людей з транспарантами, його перебили вигуками та запитаннями, на які потім і не слухали відповіді.
“Ми не стверджуємо, що міська рада не виділяє коштів, але ми хочемо, щоб їх виділяли більше”, – нібито з конструктиву почала активістка якоїсь нової чи то організації, чи ініціативи “Спротив Черкащини” Анастасія Корнієнко. Однак потім почала читати з телефона заготовки: виділяються кошти на асфальтування доріг, на утеплення фасадів, а на ЗСУ – лише 130 мільйонів гривень. При цьому маніпулюючи цією цифрою, бо ж вона стосується лише допомоги кільком військовим частинам, а не всієї допомоги з бюджету. Ще вона вимагала включити представників їхньої громадськості до виконкому, скликати позачергову бюджетну сесію по перерозподілу коштів, викладати у публічний простір рішення міськради, які носять гриф секретності, і зупинити “знецінення активістів”, яке нібито роблять журналісти, в тому числі і нашого видання. Тобто, якщо перефразувати простою мовою дві останні тези, вимагала здати ворогу таємну інформацію і заткнути рота неугодним ЗМІ. А викрики із залу, що ворог у нас, виявляється, вже не росія, а “корумповані чиновники”, лише підсили душок “руського міру”.
Цього не змогли не помітити військові.
“Все, що стосується Збройних сил України, як мінімум інформація для службового користування. При всій повазі, якщо це буде прозоро, то такі гроші нам не потрібні. Ви не забувайте, що йде війна. Ворог все моніторить і відслідковує. Не роздувайте ситуації там, де її немає. Якщо ваш представник має доступ до секретної інформації, наданий СБУ, може приходити на засідання, де вирішуються ці питання. Якщо немає – нам не потрібні такі представники. Я вас дуже прошу, це ж не мирний час, не можна гратись в політику”, – наголосили вони.
“Міський голова Черкас не пише отакі бумажки, що я сьогодні дав гроші на дрон чи на “Мавіки”, – спробували приглушити запал крикунів матері загиблих черкасців. Та їх грубо перебили, зацькували і не захотіли слухати. Адже дружини і матері загиблих прямо сказали, що не розуміють суть і мету таких мітингів під час війни, закликали до конструктиву, а мітингувальникам явно жоден конструктив потрібен і не був.
“Не на мітингах гроші виділяються, а знайти порозуміння можна лише за круглим столом. Однак, якщо люди одягають мікрофон і грають просто на публіку, то ми розуміємо, що вони не шукають відповідей на запитання. То вони й не будуть з повагою ставитись до тих, хто має іншу думку, вони будуть виходити із зали, коли вже зробили свої сюжети в соцмережах”, – додав Анатолій Бондаренко, коли організатори протестів почали демонстративно виходити з зали, коли посадовці, військові та депутати почали говорити про конкретику.
Найбільше вбив виступ молодої жінки, дружини військового, яка плакала, розповідаючи про потреби свого чоловіка. Однак частина, де він служить, не подавала жодних запитів до міськради, а вона сама виголошувала сумбурну критику міста, що не будує бомбосховища, навіть не поцікавившись у школі, де навчається її дитина, чи там є таке. А там, виявляється, якраз завершується ремонт укриття. Вона говорила те, що почула від організаторів акції протесту, які її сюди покликали, навіть не пояснивши, куди і до кого вона може звернутись, щоб справді допомогти своєму Герою. Тож її просто використали, як би це грубо не звучало – але кинули, як “гарматне м’ясо”, заради чиєїсь політичної мети. І це було страшно і гидко. Жахливо образливо за неї і таких, як вона. Тож цинізму у ініціаторів акції не позичати.
Наші журналісти буквально упіймали під час демаршу одного із організаторів протесту підприємця Миколу Калашника, щоб задати йому ці та інші запитання. Зокрема і про те, чи будуть активісти домагатись перерозподілу бюджетних коштів у всіх громадах області, де вони витрачаються не на першочергові потреби. Зокрема, і в обласному бюджеті, де, як стало відомо нещодавно, збираються потратити на ремонт адміністративного приміщення 8 мільйонів гривень. Однак він спочатку почав розповідати, що не хоче давати коментарі недружнім ЗМІ, а тоді додав, що обласна рада і її бюджет активістів не цікавить. Ще раз підтвердивши таким чином наші підозри, що всі ці рухи насправді мають зовсім іншу, політичну мету, а не спрямовані на підтримку ЗСУ.
Відео розмови з Калашником викладаємо без редагування.
А далі – інформація для роздумів і лише з відкритих джерел. Тож, у Черкасах одним із активних рушіїв протестів є Микола Калашнік – експомічник колишнього депутата Владислава Голуба (зятя нардепа від “Батьківщини” і соратника Юлії Тимошенко Сергія Соболєва). Прізвище Калашник у Черкасах відоме давно, але більше знають батька Миколи Калашніка, нині покійного Ігоря Калашника, скандального політичного діяча, депутата міськради та бізнесмена, чиє ім’я не рідко було пов’язане якраз із скандалами щодо корупуційних схем. Наприклад, по будівництву спортзалу 18-ї школи, який, як писала газета «Антенна», “у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів – кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал” (https://antenna.com.ua/archives/14239). Ця «команда» Голуба завжди славилась своєю винятковою безпринципністю та брехливістю. Пам’ятаємо, як ці люди вигадували казки про «заводи-параходи» своїх опонентів на виборах, видавали цілі газети із повністю вигаданими фактами, а як останній аргумент – вішали на опонентів ярлик «алкоголіка».
До речі, товариш і діловий партнер Ігоря Калашника, який добився присвоєння йому посмертно звання Почесного громадянина міста Черкаси, є колишній секретар Черкаської міської ради, а нині депутат Черкаської обласної ради від “Європейської солідарності” Олександр Радуцький. Цей політичний діяч завжди був умілим організатором “народних мас”, майстром політичних маніпуляцій, і останні кілька років перебуває в опозиції до чинної Черкаської міської ради загалом, і міського голови Черкас зокрема.
До того ж, пам’ятаємо і про нещодавній зашквар, коли у кафе Калашника-молодшого у день жалоби побились п’яні чоловіки. Була інформація навіть, що сталось це під час комендантської години. Однак на сьогодні скандал повністю зам’яли, і громадськість не почула про те, що хтось таки поніс за це відповідальність. Сам Калашник тоді заявляв, що його заклад тут ні до чого, бо працює в рамках комендантської години (https://provce.ck.ua/naliakani-shokovani-i-rozghubleni-spivvlasnyk-restoranu-v-cherkasakh-de-stalasia-biyka-zasudyv-dii-hostey/).
Цікава інформація із інших регіонів країни, де відбуваються подібні мітинги. Так, у Полтаві однією із організаторів мітингу стала Анастасія Савченко, яка є дружиною депутата Полтавської обласної ради Сергія Савченка, який балотувався від ОПЗЖ (зараз група депутатів «За Полтавщину») (https://poltava.to/news/73714/?fbclid=IwAR3GyzJCftBlkFxdrALdlgabGwtXDSdo8UlDAqrkxAOJjzbEXgFYui8V3-g).
У Чернігові – Олег Серик, який не так давно отримав штраф за ухилянство – він проігнорував повістку від ТЦК (https://cntime.cn.ua/zamist-dorig-ta-trotuariv-u-chernigovi-pid-meriyey-article/?fbclid=IwAR0kMawqQXqZawguqY4B8ZKFNLg8RRx5v5s1d5Uu41GgBeXtiKHxgphzCWs).
На загальноукраїнському рівні ідейним натхненником мітингів «Гроші на ЗСУ» називають неоднозначну діячку Марію Барабаш (https://www.rupor.info/news/191007/kak-podruga-aferistov-mariya-barabash-zarabatyvaet-na-tragedii-saakashvili/).
Словом, вимальовується дуже дивна суміш із якихось любителів «руського міру» і не чистих на руку діячів, які експлуатують справді важливу та болісну тему участі місцевих громад у підтримці обороноздатності країни, маніпулюючи суспільною свідомістю та використовуючи при цьому родини бійців та загиблих Героїв. До того ж, цей рух чомусь отримав зелене світло, адже навіть під час повітряних тривог зібрання в Черкасах, які, за нашою інформацією, жодних дозволів від військової адміністрації не мали, ніхто не попросив розійтись…
