На Черкащині зараз діє 25 професійних свиногосподарств. Двоє з них увійшли до двадцятки найкращих виробників свинини за результатами минулого року. В загальному, на всіх підприємствах налічується 219 тисяч голів.
Про це пише сайт “Вісті Черкащини”.
Скільки в регіоні домашніх господарств, підрахувати важко. Більшість офіційно ніде не зареєстровані. Разом з тим в інтернеті можна знайти десятки оголошень, в яких люди продають м’ясо або тварин живою вагою. Про свій бізнес майже всі розповідати навідріз відмовляються. Проте зізнаються – справа прибуткова.
Валентин Бойко з Лисянки розведенням свиней займається вже третій рік. До цього був безробітним. Своїх прибутків не називає, але запевняє, що має заробіток значно вищий, ніж якби працював на когось. Торгує лише поросятами.
– Продавати дуже вигідно. Але треба тримати не одного чи двох, а якомога більше, – розповідає чоловік. – В мене вдома своя міні-ферма. Є 6 свиноматок. Вже 3 роки цим займаюсь. Поштовхом до бізнесу стала проблема працевлаштування. Не було роботи ніде. Порадився з дружиною і вирішили започаткувати бізнес на поросятах. Заліз в інтернет і годинами вивчав усе про розведення свиней: чим годувати, як утримувати і так далі. У кожного це може вийти. Аби було бажання. Зараз я маю щомісяця прибуток набагато більший, ніж середня заробітна плата. До цього грошей постійно не було.
За словами Валентина, тварин біодобавками він не годує.
– Даю свинкам чисту обмішку й воду, – пояснює Валентин. – Біодобавки – зло. М’ясо, в яке місяцями потрапляли такі добавки, має трохи інший колір. Нормальна свинина червоного кольору, а на добавках – з білим відтінком. Така свинина дуже водяниста. Як от бройлери, наприклад. Там те ж саме. Кидаєш на сковороду і з 1 кілограма залишиться грам 600-700.
Маючи 2 свиноматки, на рік можна отримати приплоду до 30 особин. Головне не годувати хімією, переконує Віктор Красилівський із Звенигородки. Найбільша проблема – це корм для тварин. Він обходиться в тисячі гривень на рік.
– Як є чим годувати свиней, тоді вигідно їх розводити, – каже Красилівський. – Паю свого не маю, тому купую корм. Займаюсь свинями вже років 12. Тримаю 2 свиноматки. Продавати живою вагою вигідніше, ніж пускати на м’ясо. Інакше треба рік годувати і прибуток тоді буде значно менший. Якщо без усіляких добавок, то на одне порося витрачається 1 тонна зерна в рік. 4,5 тисячі коштує кожна тонна. Вигідно різати лише перекупникам, які не морочаться з вирощуванням. Приймають зараз по 45 гривень за кілограм. На рік мені вдається реалізувати 20-30 особин. Ціна постійно змінюється. Зараз ось кожне порося коштує 1500-1700 гривень. Це їм по 2 тижні.
Чоловік розводить популярну зараз породу «ландрас».
– Професійні фермери часто купують. Навіть з інших областей люди їдуть: з Вінниці, Києва, Чернігова, – перелічує Віктор. – Їдуть до мене, бо порода хороша і я людей не дурю. Зараз чомусь почали хапати породу «петрен». Такої в мене немає. Але знайомі купували в травні. За кілька днів мають різати. Свиня за цей час набрала 170-180 кілограмів. Але ж це на добавках. Я їх не використовую і купую комбікорм. Інакше приплід може загинути. Нещодавно був такий випадок у знайомих. Годували хімією і частина проданих поросят загинула.
Понад 10 років розводить свиней тальнівчанин Микола Маренич. З прибутків придбав двом синам автомобілі й поставив будинки.
– Щороку 3-4 свиней ріжу на базар. Всіх інших продаю на вирощення, – говорить Микола. – Починав з однієї свиноматки. Зараз маю шестеро. Якщо відкинути видатки, то чистого прибутку маю до 150 тисяч гривень на рік. За ці роки зміг ремонти у своїй хаті поробити й автомобіль купити. Синам теж звів будинки й допоміг придбати по машині. Не вигідно тримати свиней тим, хто не вміє за ними доглядати. Багато знайомих починали розводити, але закидали, бо прогорали. А все це від лінощів. Треба тяжко працювати, щоб заробляти.
47 тисяч гривень за минулий рік заробила Алла Петрівська з села Гордашівки на Тальнівщині. Свинину продає у власному магазині й торгує поросятами на базарі.
– Мені м’ясо продавати вигідніше, ніж просто здати свиню заготівельнику, – запевняє жінка. – «Навару» матиму небагато в такому випадку: тисячі дві. Бо це треба наробитися біля нього. Чоловік ріже, а я продаю м’ясо. Та все ж частіше торгуємо на базарі малими свинями. Минулої весни мали 9 парок поросят. Продали за 27 тисяч. Восени ціна впала і заробили лише 20 тисяч. На м’ясі, якщо тварина кілограм 150, можна заробити приблизно 8 тисяч гривень.
Харч для поголів’я родина не купує. Мають паї та ведуть своє господарство.
– У нас все домашнє. Є багато городів. Садимо кабаки, буряки, пшеницю. Ще на паї нам дають. Хімії не купуємо і годуємо натуральним. Стимулятори росту дорогі й шкодять продукції. Колись брат дав льоху вирощену на хімії, аби ми тримали її для приплоду. Ми перевели її на нормальний харч. При опоросі вона загинула. У селі всі цими добавками годують. Ми одні, хто цього не робить. Для чоловіка дуже важливо, аби все вирощувалось на натуральній їжі.
Поголів’я свиней у Петрівських рідко хворіє, бо ті не пускають у двір чужих людей.
– Ми стараємось, щоб до нас ніхто не ходив і не приніс якоїсь чуми чи ще щось, – говорить гордашанка. – Перекупи, наприклад, по всіх хлівах ходять і можуть захопити інфекцію. Чоловік сам спаровує тварин, сам приймає пологи й ріже. Тримаємо 2 свиноматки. Є лише «мясні» породи. Сім’я купуємо в Тальному. Цей бізнес забирає багато часу й сил. З 2001 року жодного разу не була у відпустці. Є бажання покинути магазин. А от господарство в будь-якому разі будемо тримати й далі.
Свинину від звичайних фермерів купувати буває небезпечно, вважає агрожурналіст Володимир Гамалиця. Нещодавно чоловік потрапив до лікарні після того, як поїв сала з базару.
– По закону, коли ти вирощуєш певну кількість свиней, треба бути зареєстрованим підприємцем і мати всі необхідні довідки від ветеринара, – розповідає Гамалиця. – Часто люди цього не роблять. Зараз країною ходить африканська чума. До офіційного підприємця, що займається свинями, можуть приїхати й забрати поголів’я. А так можуть ще встигнути вивезти. Гіпотетично, жодне порося не повинне рости без ветсупроводу. Продукція від одноосібників може бути неякісною й навіть небезпечною. Наприклад, найвідоміша в області свиноферма у Шполі має потужний біозахист. Ніхто зайвий у свинарники не зайде. Працівникам заборонено вдома тримати власних свиней. Їм це компенсовують. Контакт людини з кормом майже відсутній. А вода там краща, ніж у більшості черкащан. Звичайні фермери за цим не слідкують. Можуть давати зерно, наприклад, уражене грибковими бактеріями. Від цього в організмі накопичуються токсини. Я нещодавно на базарі купив сало. Поїв з борщем увечері. Після цього опинився в лікарні. Більше на ринку не купую.
Зараз на Черкащині середня ціна на свиней живою вагою 45-48 гривень за кілограм. Купити одне порося обійдеться в середньому у 1500 гривень. Найдорожчу тварину продають у Лисянці за 9 тисяч гривень. Важить 160 кілограмів. Продавець запевняє, що годував лише натуральними кормами.
