У черкаській Галереї народного мистецтва нещодавно відкрилася виставка черкаського фотографа Ігора Єфімова. Виставка стріт-фото – один з підтриманих грантових проектів управління культури департаменту освіти та гуманітарної політики міської ради. Спеціально для ПРО ГОЛОВНЕ автор виставки розповів про стріт-фото в черкасах та особливості зйомки стріт-фото.
Декілька слів про виставку стріт-фото в Черкасах
На виставці я презентував фото за останні 7 років. Хоч я і виграв грант на 10 тис грн., але скажу, що ця виставка обійшлася приблизно у 20 тис грн. Надалі можливо влаштую схожу виставку, якщо міська влада допоможе. З усіх відгуків людей почув більше позитиву, аніж негативу, проте я нормально ставлюсь до критики і іноді хочеться почути більше про те чому не сподобалось, аніж звичайне «круто-класно».
Чому в Черкасах не розвивається стріт-фото?
Раніше у нас була група з трьох людей, які фотографували і робили виставки. З цих трьох залишився тільки я. Евген Артеменко почав більше займатися відео, а Сергій Тимошенко взагалі почав іншим займатися. Я бачу, що черкащани намагаються знімати стріт фото, але серйозного підходу я не бачив. Я не можу відповісти на запитання “через, що саме люди не так охоче займаються стріт-фото?”, аніж наприклад іншим жанром фотографії. Стріт-фото – це зйомка більше для себе і тому вона не є прибутковою. Можливо саме через це, у черкасах не спостерігається її розвиток. Люди заробляють на стріт-фото тільки видаючи підручники-книжки, або ж коли проводять майстер-класи. Якщо ти знімаєш репортаж або весілля, то у тебе є замовник, а у цьому жанрі замовника немає, проте саме у цьому і є якась особливість. Стріт-фото більше не для якогось певного замовника – людини, а для усіх – для соціуму.
Як починаючому стріт-фотографу подолати страх: сфотографувати людину на вулиці?
У мене спочатку також був такий певний бар’єр – мені було складно фотографувати, але для мене це був більше виклик самому собі, аніж страх. Мені було цікаво перебороти цей виклик. Насправді це і не так складно-страшно. Потрібно просто взяти фотоапарат, вийти на вулицю і сфотографувати той момент, який пощастило зловити. Я раджу ставити собі питання: Що найгірше може статися? Скажуть видалити – видалиш кадр і все. А що найкраще? Ти зробиш класну світлину. Коли у мене траплялися конфліктні ситуації, то я намагаюсь із таких ситуацій виходити із посмішкою. Я не хочу провокувати людей, оскільки я поважаю усіх кого знімаю. Якщо просять видалити – я спочатку показую людині цю фотографію та розповідаю чому саме вона особлива. Бували випадки коли людям подобалося і я друкую та дарую їм фото, а були коли просто видаляв.
Що робив у випадках конфлікту авторського права?
Зараз дуже часто без дозволу та без посилання просто крадуть фото. Я вважаю, що це справжня біда. Особливо скажу за групу в соціальній мережі «Типичные Черкассы». Вони викрадали у мене багато саме цих стріт-фото і виставляли у своїй спільноті. Проте я їм нічого не писав і думав про те, що це мені якась реклама, хоча зрозуміло, що на моїх світлинах вони збирали шалену кількість переглядів. Найкумедніше – це коли я їм написав, що ви у мене брали багато фото, зробіть, прошу, анонс про виставку стріт-фото, на що вони мені просто відмовили. Порушення авторського права – це глобальна проблема України, яку слід врегульовувати та вирішувати. Ця проблема виникла через те, що у журналістиці дуже часто зустрічаються не кваліфіковані кадри, які думають, що їм можна все. Свої авторські права можна вирішувати тільки в суді, проте це займає дуже багато часу. Треба у таких випадках все ж судитися, оскільки стріт-фото – це робота у якій витрачаєш не тільки кошти на техніку, свій час, а й вкладаєш сюди шматок творчості. Не має буди все за дарма, все має мати свою ціну. Щоб захиститися від таких крадіжок раджу ставити на свої фото логотип. Проте з іншого боку можна поставитися до цього більш по-філософськи і сприймати це як рекламу самому собі.
ТОП-3 найкращих фотографів на твою думку
Мій ТОП 3 фотографів постійно змінюється. Сьогодні у мене одні, а завтра можуть бути інші. Дуже подобається творчість американського вуличного фотографа Діани Арбус.
Із сучасників із якими я спілкуюсь – Ілля Штуца та Тарас Бичко.
У якому форматі знімаєш? Що краще JPEG чи RAW?
На цій виставці є світлини зняті і в JPEG і в RAW. Беззаперечно правильно знімати у форматі RAW, але іноді я просто ледачий і знімаю в JPEG. Якщо потрібно буде друкувати фотографію, то краще обирати RAW. Саме у цьому форматі файл набагато більший та у ньому багато інформації. Файл можна витягувати в тінях і в світлі, у JPEG ж це важче зробити. Також у RAW ми можемо виставляти баланс білого. Якщо автоматика в JPEG може помилитися то в RAW можна виставити саме такий баланс, який потрібен. Хоча у мене були випадки коли я знімав в JPEG і потім все ж витягував фото до такого рівня, який мені потрібен.
