Редакція ЗМІ.ck.ua оприлюднила інтер‘ю із міським головою Черкас Анатолієм Бондаренком.
Як мер обласного центру він продовжував бути присутнім у медійному просторі, в тому числі й на сторінках нашого інтернет-видання.
Проте цікавих тем для запитань було відверто небагато, а інша значуща інформація здебільшого надавалася в офіційному форматі.
– Ви публічно заявили, що очолите рух проти церков московського патріархату в Черкасах. Чому це відбулося саме зараз, а не з початку повномасштабної війни?
– Я думав не втручатися в цю ситуацію, оскільки громада має сама ініціювати такі питання. Якби був живий митрополит Софроній, то всі уже давно б на Черкащині перейшли до ПЦУ. Але ці батюшки бояться митрополита Феодосія, хоча досі не можу зрозуміти чому. Очевидно, що ми маємо справу із послідовним представником російського православ’я, яке сьогодні вбиває українців.
– Чому цей рух у Черкасах розпочався із саме із Свято-Стрітенської церкви, а не зі Свято-Михайлівського собору, наприклад?
– У міську раду офіційно звернулася ініціативна група саме щодо цієї церкви і проведення зборів про перехід в ПЦУ. Вже є ініціативна група і щодо переходу Свято-Михайлівського собору. Всьому свій час. Переконаний, що у цьому випадку це буде показовим прикладом для усіх інших, хто ще сумнівається.
– Представники московського патріархату в своїх публічних зверненнях кажуть, що на збори в парку Хіміків були привезені бюджетники, що голосування не є легітимним.
– Ви за Феодосія говорите? Cлухайте, ви бачили його всі ці заклики російською мовою? “Оголтелая толпа” і тому подібне…
Така поведінка розрахована на російську пропаганду і не більше. Запевняю, що ніхто ніяких бюджетників не приводив. Люди прийшли добровільно і проголосували. І так буде відбуватися на кожному подібному зібранні у Черкасах (вже є і друга церква МП, яка перейшла в ПЦУ, – Ред).
– Феодосій чітко заявив, що колишнього настоятеля храму отця Євгенія було виставлено на вулицю разом із дітьми.
– Отець Євгеній як батько сімох дітей поїхав у Грецію, він знає тамтешню мову. З будинку, який незаконно збудований у парку Хіміків, його ніхто не виставляв, щоб там не розказував митрополит Феодосій. Міг би собі там й далі жити.
– Офіційним керівником організації став колишній кандидат у депутати міської ради від партії “Черкащани” Микола Алілуйко. Чи не пов’язана ця історія із політикою?
– Дивіться, релігійна громада сама обрала його головою. Наскільки мені відомо, то він там займається виключно господарськими питаннями. Це не пов’язано із політикою. Там є парафіяльна рада, призначений священник. Нехай собі працюють.
– У одному зі своїх відеозвернень Феодосій чітко говорить, що віряни московського патріархату допомогли меру Бондаренку у 2020 році вдруге обратися на посаду…
– Це маніпуляція. Думаю, що за мене голосували люди різних релігійних конфесій. І орієнтувалися вони не на віру, а на мою роботу як міського голови. Загалом з приводу оцих погроз, що наші віряни будуть пам’ятати ту чи іншу політичну силу – слухайте…
Я ж не розповідаю, коли помер владика Софроній, що ці батюшки хотіли поділити територію Соборного парку на шматки, щоб побудувати собі резиденції. Я тоді одразу сказав, що цього не буде.
– У мережі активно поширюється фотографія, де Феодосій вітає вас з переобранням на посаду міського голови. Кажуть, що у вас були хороші взаємовідносини до повномасштабної війни.
– Це було на сесії Черкаської міської ради. У той день так робили усі. Я не приховую, що раніше ми мали робочу комунікацію. Але якщо людину обвинувачують у державній зраді, то це ж про щось говорить. Нехай правоохоронці доведуть справу до кінця.
У мене як міського голови з керівниками усіх конфесій є робочі взаємовідносини. Наприклад, можуть попросити допомогу з господарських питань. У мене покійний батько був баптистом. Нещодавно заїжджав в гості його давній товариш, пастор цієї церкви Петро Якович Свіденко. Привіз банку меду і 5 випусків журналу “Time” про Україну, які йому діти передали із США. То що мені, не спілкуватися?
Та я і з Феодосієм можу поговорити. Інша справа, що зараз до нього лише одне запитання. Хай безпосередньо в церкві скаже, хто такий путін, хто такий кіріл, який благословляє вбивати українців. Покійний владика Софроній у церкві казав, що путін – це бандит, який хоче знищити нашу країну. Я чомусь зараз не чую такого.
– Вас часто можна побачити на похоронах наших загиблих героїв у Черкасах. Чи були на них присутні священники МП?
– Жодного не бачив. Цікаво, що після мого звернення у Фейсбуці один із священників московського патріархату зателефонував до розпорядника і попросив інформувати, коли будуть похорони. Він сказав, що має особисту громадянську позицію, тому буде приходити.
– Церкву якого патріархату відвідуєте?
– У Черкасах заходжу в Свято-Троїцький собор і Свято-Михайлівський кафедральний собор. Коли буваю в Києві, то можу зайти у Видобицький монастир.
Не приховую, що досить довгий час спілкувався із владикою Софронієм. По годині-дві ми спілкувалися, обговорювали різні теми. Наскільки це була проукраїнська людина і патріотично налаштована. Він був лідером українського крила в церкві московського патріархату.
– Це спілкування було до того, як ви стали міським головою Черкас?
– І до того, і після, як вже обрали міським головою.
– Чому Черкаська міська рада напряму не може купувати зброю – ті ж дрони, антидронові рушниці? Подібні ж приклади в інших містах вже є.
– По-перше, це процедура. Часто певні військові частини чи окремі люди звертаються про закупівлю тих чи інших компонентів спорядження, які не мають на те штатного розпису, ні свого особистого призначення. Є військові частина, командир, штатний розпис. І якщо там немає оператора антидронової рушниці, то навіщо тоді їм така зброя? Аналогічна історія з іншими запитами.
По-друге, зараз йде такий тренд, що треба міській раді закуповувати зброю. Ви мені скажіть, хто краще знає, що потрібно: міський голова чи командир бригади, який звертається до нас надати субвенцію? Думаю, що командир бригади.
Що стосується придбання мавіків. У керівництва територіальної оборони України неоднозначна позиція стосовно Mavic DJI. Вони нам надали перелік обладнання, яке потрібно купити для територіальної оборони. У ньому дрони іншого виробництва.
Червона Слобода дала 5 млн гривень, вони закупили 10 антидронових рушниць. І вони стали ледве не героями України. Їх добре пропіарили, ставлять іншим в приклад. Черкаська міська рада на оборону країни дала більше, ніж 800 мільйонів гривень. І нас ще критикують, що мало. В мене таке враження, що скоро роботу міського голови будуть оцінювати за кількістю закуплених дронів. Це не правильно.
– За яким принципом мають оцінювати?
– За принципом роботи міста в умовах військового стану – підготовку до зими, важких ситуацій. Повторюсь, ми виділили 846 мільйонів гривень. Ця цифра говорить сама за себе. Далі починається – куди це ви їх виділили – на ЗСУ, СБУ, КОРД чи ДСНС? А це ж не на армію, а на поліцію чи рятувальникам…
Сьогодні деякі громадські активісти зовсім втратили відчуття реальності. А те, що поліцейські та рятувальники підірвалися, коли зайшли розміновувати деокуповані території – це нікого не цікавить. Черкаси дали гроші на оборону!
– Військові, поліція, СБУ, рятувальники зараз стоять на одному рівні?
– Так, для мене вони на одному рівні. Зрозуміло, що ті хто на лінії фронту – це номер 1. Але усі підрозділи цих організацій теж на передньому плані.
– Чому немає публічного звіту від міської ради, куди така значна сума коштів була витрачена?
– Визнаю, що ми інформаційно недопрацювали в цьому питанні. Здебільшого це були субвенції.
На останній позачерговій сесії міської ради депутати виділили 96 мільйонів гривень на оборону. Але це пройшло наче непоміченим. Тепер давайте порівняємо.
Наприклад, таке велике місто Львів виділило один мільярд гривень на оборону. І місто Черкаси із населенням в триста тисяч жителів – майже 850 мільйонів гривень. Насправді це хороший результат для нас. Тільки влада все рівно погана. Зараз я бачу тенденцію, що багато речей необ’єктивно критикується.
– А можна було додатково виділити не 96 мільйонів, а більше? Казали про можливу суму в 300-400 мільйонів.
– Ми не могли виділити більше, оскільки недоотримання бюджету сьогодні складає близько 350 мільйонів гривень. І потрібно розуміти, що зима буде складною. Тому однозначно має бути певний запас.
– Нещодавно віце-премʼєр міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук заявила, що українцям треба готуватися до затяжної війни. Що в такому контексті планують робити у Черкасах?
– Треба готуватися та якісно виконувати свої обов’язки. Сьогодні треба гарно працювати в тилу, щоб гарно допомагати передовій.
– Черкаси добре працюють в тилу?
– Так, переконаний в цьому. Про це свідчить і останнє муніципальне опитування, де Черкаси ділять з Івано-Франківськом 4-5 місце по Україні. Такого показника рейтингу міста не було ніколи. Я ж обіцяв, що виведу місто в п’ятірку кращих.
– Тільки ми не можемо порівнювати те, як було до повномасштабного вторгнення і зараз. Деякі обласні центри прифронтові, були в окупації чи продовжують там перебувати зараз. Така ситуація теж зіграла на користь Черкасам.
– Не можемо, тут питань немає. Тільки є обласні центри із Західної України, які нижче міста Черкаси – ті ж Чернівці, Ужгород, Рівне, Тернопіль. Погодьтеся, їх війна не дуже сильно зачепила, а вони далеко позаду.
– Як ставитесь до вислову: “Коли кошти міського бюджету вкладаються в ремонт доріг, укладання плитки замість закупівлі необхідного для фронту – це означає, що будуть нові могили військових”?
– Це хайп, який сьогодні масово розганяється в Україні. Можливо, навіть і не без допомоги ФСБ. Якщо говорити про загальнодержавний рівень, то обмеження будь-якого фінансування робиться за 20 хвилин. Стільки часу Кабміну вистачить підготувати постанову, яка буде чітко регламентувати, що можна фінансувати, а що – ні.
Наголошу ще раз, що Черкаська міська рада виділила досить великі кошти для оборони країни. Так, можливо, їх теж мало. Але ми не можемо зупинити діяльність КП “ЧЕЛУАШ”, наприклад. Тому що нам потрібно платити заробітну плату його працівникам.
– Міську владу критикують і за ремонти тих же пляжів…
– Так, а які там ремонти? У нас є комунальне підприємство “Благоустрій”, яке власними силами робить всі ці інфраструктурні об’єкти. В місті 30 тисяч переселенців, діти, що купаються на пляжах… Нам тепер зовсім нічого не робити?
Прийдуть ці хлопці з передової та запитають: “А ви наших дітей та жінок забезпечили нормальним життям у місті? Ви вчасно вивезли сміття? Ви вчасно подали воду, тепло, громадський транспорт? Ви заплатили заробітну плату нашим жінкам, які в тому числі працюють на комунальних підприємствах. А ми скажемо: “Ні, бо ми всі кошти віддали”. Війна не може бути без економіки, вона має працювати.
– Нещодавній обстріл Сміли міську владу не заставив замислитися з приводу готовності Черкас?
– Зараз жодної безпечної точки в Україні немає. Абсолютно ніхто не застрахований. Від прямого попадання у водогін ти не можеш заздалегідь захиститися.
– Добре, завтра можливий умовний блекаут. Що робимо?
– Я скажу так – ми готові краще, ніж інші міста.
– Краще, ніж минулого року?
– Краще, ніж інші міста. Ми й минулого року були добре підготовлені. А в цьому році ще краще.
– Що у вашому розумінні поняття “конструктивна опозиція?”
– Це коли одна сторона доводить свою правоту іншій, дискутує, а не говорить, що так неправильно і на цьому розмова завершена.
– Така опозиція є в Черкаській міській раді?
– Ні, такої не існує. Кого туди можна віднести?
– Наприклад, фракцію “Голос”.
– Яка може бути з неї опозиція, коли представник команди Євпака (лідер фракції, – Ред) два роки був заступником міського голови? Поки він там був – депутати мовчали, голосували. Як тільки пішов з виконкому – одразу почалася “опозиція”.
Цікаво, що члени “Голосу” й досі продовжують залишатися на керівних посадах – в департаменті соціальної політики, в ЦНАПі, в комунальних підприємствах. Вони є частиною влади в місті. Хто ще у нас опозиція?
– У Любові Майбороди є своя думка в сесійному залі. Це не сподобалося фракції “За Майбутнє” та її на сесії звідти виключають. Як це можна пояснити?
– Рішення про її виключення приймалося не на останній черговій сесії Черкаської міської ради.
– Припустимо. Любов Володимирівна написала в Фейсбуці, що це сталося через її позицію щодо зняття коштів з купівлі мамографів для міських лікарень (20 млн грн) і переправлення їх на ЗСУ.
– До вашого відома, що Майборода єдина із депутатів міської ради не проголосувала за виділення 96 млн грн на ЗСУ під час позачергової сесії міськради. Саме тоді фракція і ухвалили своє рішення про її виключення. У мене в руках протокол сесії, він не секретний. Можете його опублікувати. Це щоб уникнути спекуляцій на цю тему.
От і вийшла ситуація, що на одній сесії вона не голосує, щоб підтримати ЗСУ, а на іншій пропонує навпаки.
– Нещодавно ви оголосили збір коштів на свій день народження. Щоб закупити евакуаційний автомобіль для 118 бригади територіальної оборони (автівку вже придбали та везуть із Польщі, – Ред). Вас при цьому почали звинувачувати ледве не у старті передвиборчої кампанії.
– Хочу заспокоїти опонентів, що вибори будуть не скоро. На мою думку, мінімум ще два роки.
– Давайте ще раз з’ясуємо ситуацію. Коли стартувало це вже нашуміле будівництво вашого будинку?
– Підготовчі роботи розпочалися у 2021 році. Мені ще пощастило, що багато будівельних матеріалів вдалося привезти із Лисянки, оскільки раніше у власності моєї сім’ї був будівельний магазин. Знаєте, у Лисянці ніколи б у людей не виникло питання – за що я будуюсь, оскільки там знали мою родину і яким бізнесом вона займалась.
Загалом повторна активізація цієї теми почалася після зборів в парку Хіміків. І мені відомо про замовні матеріали в інших виданнях (редакції ЗМІ.ck.ua нічого не пропонували, – Ред.). Посередники зверталися також до загальноукраїнських ЗМІ, пропонували великі гроші. Я вважаю, що за цим прямо чи опосередковано стоять структури, які наближені до церкви московського патріархату, щоб не втрачати вплив.
– Це ми почали відходити в сторону. Давайте повернемося до будівництва. Публічно виникли розбіжності щодо квадратних метрів будинку. Можете ще раз назвати ці цифри?
– Cитуація така – 180 квадратних метрів штукатурки по стінах. Сам будинок до 300 квадратних метрів. Із дорогою і всіма доріжками – 600 квадратних метрів. Тому що близько 250-300 квадратних метрів – це обмостка і дорога до будинку.
Зараз вже є одна готова споруда на 65 квадратних метрів, а не 150, як розказують деякі “знавці”. Готовий хоч завтра, беремо разом з вами метр і вимірюємо її від початку до кінця. Ви переконаєтесь, що я говорю правду.
– На кого оформлено це майно?
– На мою дружину Валерію Бондаренко. Це перший будинок, який ми робимо у сімейному житті. Можливо, це навіть буде бізнес, побачимо. А в чому взагалі питання? Мої фінансові показники в декларації, яку буду здавати, дозволяють побудувати два таких будинки.
– Зокрема одним із питань було, звідки кошти на таке будівництво у війну…
– Почнемо с того, що я отримав спадщину від своєї покійної матері: близько 25 автомобілей (використовувалися у двох службах таксі в Лисянці), нерухоме майно, земельні ділянки. Досить велика сума вийшла. То чого мені ховатися? Я продав будинок в Лисянці, в ньому був розташований весь бізнес (перукарня, спортивний зал, служба таксі, інші господарські приміщення та споруди). За нього виручив близько 6 мільйонів гривень.Також продав нерухомість в Черкасах, яка належала матері. Це близько 10 мільйонів гривень. Окрім того, на 3-4 мільйона гривень продав автомобілів. Наголошую, що це все офіційно, сплачено податки.
– А вас як посадову особу не перевіряли правоохоронні органи щодо цієї ситуації? Все таки вона досить резонансна.
– Перевіряли, звичайно. І вже декілька разів. Жодних питань до придбання цих ділянок ні в кого не виникло. Цю землю ми не отримували, а купували. Так і напишіть (мер попросив, ну ок, – Ред.). Окрім того, ні в мене, ні в моєї дружини немає жодної земельної ділянки в Черкасах. Є земельні ділянки у моїх родичів, але вони їх купували. Взагалі дружина була категорично проти будівництва під час війни…
– А що ж вплинуло?
– Підрядник, який вже закупив матеріали. Директор фірми прийшов і попросив, щоб все продовжували, бо людям потрібно платити зарплату. Потихеньку, без поспіху.
– На якому нині етапі будівництво?
– Чесно кажучи, кінця і краю ще не видно. Внутрішні роботи не зроблено, багато чого не завершено із зовнішніх робіт.
– Як встигаєте працювати і ще паралельно займатися будівництвом? На це треба чимало часу.
– Я ним і не займаюся. Здебільшого ці питання контролює мій брат. Він, до речі, ще й має відношення до будівництва.
– У політичних кулуарах була інформація, що ви чи ваша дружина купили нерухомість в Іспанії…
– Жодної нерухомості у мене, дружини чи близьких родичів за кордоном немає. У моєї дружини є двоюрідна сестра, яка давно проживає в Іспанії. Вона офіційно заміжня за громадянином Іспанії і вони мають власний бізнес, житло, нерухомість. В одній із квартир в місті Аліканте жила і моя дружина з дітьми, коли виїздила минулої зими під час війни.
