Авторство цієї цитати приписують міністру закордонних справ Талейрану, який «сидів» у своєму кріслі при Директорії, Французькій республіці та в уряді короля Луї-Філіпа. Ну зовсім як випадок із нашим золотоніським талейраном – Віталієм Войцехівський. Той теж є майстером політичного компромісу та ідеологічної еквілібристики. Був у нього і період вірного ленінця. Але все ж таки перші серйозні політичні кроки робив із партійним квитком Партії регіонів, часів губернаторства відомого соратника Януковича – губернатора Сергія Тулуба. Розпал революції наш політичний гімнаст зустрів на батьківщині Талейрана. Від гріха і майданів подалі. З часом пан Войцехівський усвідомив, що альтернативи гетьману Порошенку немає, і вступив до лав Блоку П.Порошенка. З цим партійним квитком він вдруге заходить на посаду Золотоніського міського голови. Вітер змін та прихід Володимира Зеленського, Віталій Войцехівський зустрів із натхненням та відзначив змінною партійного квитка.
І коли після уходу зеленого неофіта О.Скічка з парламенту до органів виконавчої влади, звільняється округ, колишній прихильник Порошенка дає себе вмовити балотуватися до Верховної ради під партійною кришєю«Слуги народу».
Сказати, що Войцехівський завдячує своєм обранню команді Зеленського – нічого не сказати. Його головний опонент, Владислав Голуб, колишній нардеп, зять Сергія Соболєва та досить впливовий політик програв вибори не стільки маловідомому меру Золотоноші, з сумнівною репутацією, скільки образу народного улюбленця Володимира Зеленського, який фактично за руку завів у парламент Віталія Войцехівського. Проте не тільки присутність останнього у делегації Президента під час його візитів до Черкас та Канева, гарантувала перемогу колишньому золотоніському міському голові.
Існує інформація, що за розпорядженням керівництва партії та фракції, під обрання Войцехівського був сформований окремий виборчий фонд із 6-значною сумою. У той самий час, коли минулі парламентські вибори представники ЗЕ-команди вигравали буквально за кишенькові гроші.
Розподіл передвиборчого бюджету стало першим сигналом про те, що не все так добре із цим кандидатом. Експерти стверджують, що ступінь неефективності витрат на виборчу кампанію Войцехівського можна порівняти тільки з корупційною надбавкою його ж імені під час 10-річного ремонту колектору Золотоноша водоканалу.
З часом, поведінка Войцехівського почала турбувати партійне керівництво ще більше. Під час першого розколу із Дмитром Разумковим, Войцехівський тривалий час був близьким до цієї групи. З часом був одним із тих, хто складно ішов на діалог, плутався з опонентами команди Президента та висував додаткові умови при зборі голосів за принципові питання.
Власні законодавчі ініціативи депутата – взагалі окрема історія. Чого вартий законопроект 7351, в якому пан Войцехівський хотів передати право на вбивство підлеглих у військових частинах без суду та слідства командирам підрозділів.
Аналітичний портал «Слово і діло» також окремо відзначило нардепа. За їх звітом, В.Войцехівськийувійшов до складу тих небагатьох нардепів які за весь час своєї роботи реалізували аж… «0» обіцянок.
Ну і на останок, після того, як на одному із засідань фракції пів-року тому Войцехівський отримав «чорну мітку», він активно пішов у самостійне плавання. З цього часу, реанімовується політичний проект «Команда Войцехівського». У той час, коли всі інші депутати Черкащини займались збором гуманітарки, Войцехівський цю гуманітарку активно роздавав – щоправда у окремих брендованих пакетиках з логотипом «Команда Войцехівського». Цинізм ситуації полягав у тому, що сам нардеп увійшов до складу міжфракційного обʼєднання «ВПО України», яке активно моніторилоситуацію довкола внутрішніх переселенців, за необхідності залучаючи міжнародних гуманітарних партнерів з їх допомогою. Десятки тисяч гумвантажівперерозподілялись цим МФО по всій Україні. А от окремо на Черкащині ці вантажі доходили до своїх реципієнтів у політично брендованих пакетиках. Не всюди, інколи роль Войцехівського у «порятунку українців» доводилась іншим способом – під час прямих зустрічей у закладах освіти, організованих членами його команди. Слід відзначити, що на шляху досягнення власних політичних цілей, Войцехісвький не гребував і свідомою дестабілізацією ситуації в області. Зокрема, під час тих же зустрічей у навчальних закладах, сам Войцехівський та члени його команди неодноразово озвучували тези про відсутність коштів на виплати бюджетникам. А коли ці кошти таки надходили у вигляді субвенцій, вся роль приписувалась саме Войцехівському.
Такі ігрища звісно не могли сподобатися партійному керівництву. Так само як і формування політичної спайки з відомим сєпаром та схематозником Антоном Яценком, з яким, по суті, Войцехівський прагнув «розписати» всю Черкащину.
Нещодавно команді Войцехівського виставили рахунок. Все сталось саме так, як і казав улюблений депутатом олігарх І.Коломойський. Золотоніський «остапбендер» ішов до каси довгим шляхом – через розпил державного заводу Златогор, через зализування Тулуба та Януковича, через схематози довкола золотої черкаської землі, через конформізм з Порошенком та окозамилювання з Зеленським. Але врешті-решт, нардеп дійшов до каси, де доведеться платити по рахункам. Все як і попереджав Ігор Валерійович. І от тут треба діставати гаманець. Або ж заявляти про можливі політичні переслідування. Слідкуємо за риторикою.
