Нинішня 55-а Мюнхенська конференція – це набір живих прикладів, як потрібно захищати національні інтереси в умовах глобальної конкуренції держав, армій та економік. Форум, до речі, був заснований ще в часи «холодної війни» і з тих пір вважається заходом, на якому виголошують зовнішньополітичні доктрини лідери держав світу. Цьогорічна конференція стала тріумфом державного егоїзму. Подобається нам чи ні, але це тенденція сучасних міжнародних відносин. Змінились тон та інтонації дипломатії, оновився порядок денний континентальної безпеки.
«Українське питання» загострилось довкола Криму, військових дій на Донбасі і тепер вже у Керченській протоці. Петро Порошенко давно анонсує запровадження жорсткого «азовського» пакету санкцій, однак вже на полях конференції міністр іноземних справ Австрії Карін Кнайсль заявила, що мова йде лише про «м’які заходи», спрямовані проти конкретних осіб. Кидається в око той факт, що ЄС так і не зміг оперативно та дзеркально разом з Україною відреагувати на азово-керченську кризу в грудні минулого року, особливо коли Порошенко запровадив воєнний стан у 10 областях.
В усьому іншому заяви Порошенка були повторенням звиклих тез та думок. Однак, на цей раз Порошенко брав участь в дискусії не в головному залі, де обговорювали глобальне потепління, а в більш скромному приміщенні, що дозволило багатьом спостерігачам сказати про звуження української проблематики. Хоча більшість міжнародних експертів відкрито говорили під час конференції, що Україні не дозволяє стати реальним суб’єктом саме велика корупція.
Юлія Тимошенко ще раз нагадала європейцям про наслідки російської агресії проти України і зауважила, що жодних компромісів у питанні поступок державі-агресору не буде. Вона сконцентрувала увагу і на питаннях внутрішнього соціального клімату та економічної безпеки України. На її думку, саме економічне процвітання України мало б стати додатковою зброєю в боротьбі з російським агресором.
Більшість аналітиків, почувши новину про зустріч Ю. Тимошенко з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард, були вкрай здивовані, адже неважко спрогнозувати наявність суперечностей між стартовими вимогами міжнародного кредитора та програмою можливого переможця виборів через питання зниження цін на газ. Вони, як ми пам’ятаємо, були запроваджені нинішньою владою саме на виконання вимог МВФ. Однак Тимошенко чітко дала зрозуміти, що збирається відстоювати інтереси українців, а її команда має економічно обґрунтовану модель зниження ціни на газ.
Зрозуміло, що якби МВФ виключав реальну можливість зміни влади в Україні вже в квітні, то Лагард і не зустрічалась би з пані Тимошенко. Скоріш за все, МВФ прогнозує перемогу лідера «Батьківщини» на президентських виборах та завчасно починає переговори щодо співпраці. На це звернула увагу і сама Тимошенко, сказавши, що співпрацю з МВФ можна продовжити, але лише на умовах, які не шкодитимуть інтересам українців.
Звісно, у США та ЄС власні стратегічні інтереси. Якби ми були громадянами цих країн, напевно ми б це усвідомлювали краще. Але ми громадяни України. І сьогодні Україні потрібна влада, яка здатна мислити в конкурентному світі категоріями державоцентризму, а не симуляцією ефективної дипломатії.
Олег Постернак, політтехнолог
