У рамках відзначення 80-річчя від дня народження борця за незалежність України, одного з лідерів українського правозахисного руху, Героя України В’ячеслава Чорновола за ініціативи голови Уманської районної ради Оксани Супрунець днями відбулась поїздка делегації з Уманщини до садиби-музею великого українця в село Вельхівець Звенигородського району.
У складі делегації, яка приїхала вшанувати величну постать в історії України, голова районної ради Оксана Супрунець, голова райдержадміністрації Євгеній Данченко, депутати районної ради, очільники територіальних громад, працівники районної ради, шанувальники В.М.Чорновола. Серед тих, хто приїхав до садиби музею були й перші рухівці, зокрема, Тетяна Чорномаз і Надія Тульчинська.
Приємно було бачити серед учасників делегації і непересічну особистість, політичного в’язня, члена Гельсінської спілки, колишнього голову Уманської краєвої організації Народного Руху України, що мала статус Черкаської обласної організації, члена Оргкомітету НРУ, делегата всіх з’їздів НРУ Богдана Чорномаза.
Директор музею Василь Стрижиус провів цікаву екскурсію. Зокрема, він наголосив, що історія музею В’ячеслава Чорновола починається з 2007 року, коли з нагоди 70-річчя від дня його народження відкрилась експозиція в будинку, де жив політик разом зі своїми батьками. Сам будинок був переданий Черкаському обласному краєзнавчому музею сестрою дисидента Валентиною Максимівною.
Василь Стрижиус змістовно розказав про життя видатного політика, його родину, політичні переконання. Відвідувачам було продемонстровано особисті речі політика-дисидента, фотографії, книги, документи про його діяльність.
За спогадами однодумців, В’ячеслав Максимович – один із тих небагатьох, хто служив Україні до скону. Це та людина, яка не виголошувала нічого аж такого радикального, він просто був європейського плану людиною. Він прекрасно знав, що треба для України. Що Україні потрібна демократія, що Україні потрібне визнання Голодомору, Україні просто потрібна справедливість.
Сам Чорновіл писав: «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені п’ятнадцять років, я б відповів: анітрохи… І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».
25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі, обставини якої й досі залишаються таємничими. Похорон В’ячеслава Чорновола став наймасовішим в Україні: за різними оцінками, 150 – 250 тисяч людей.
«Ми його не оцінили тоді, коли потрібно було, але оцінили вороги», – сказав на завершення екскурсії соратник В’ячеслава Чорновола Богдан Чорномаз.
“У непроникному мороці комуністичної системи він вийшов у довгу і нелегку путь, і дві зорі світили йому й зігрівали душу – Свобода і Україна. В’ячеслав Чорновіл був найавторитетнішим політичним діячем нашої держави. Він був шанованим і в цілому світі. Належав до надзвичайно багатогранного й талановитого покоління шістдесятників. Разом зі своїми побратимами Василем Симоненком, Василем Стусом, Аллою Горською, Іваном Світличним зробив це покоління символом пробудження, прагнення України до волі. І цього свого вибору В’ячеслав Чорновіл не зрікся ніколи, – додав Богдан Данилович.
Від імені делегації Уманщини голова районної ради Оксана Супрунець подарувала директору музею книги “Уманщина у плині літ” (І і ІІ частини) та “Герої серед нас” і висловила вдячність за цікаву екскурсію.
У цей день делегація Уманщини також відвідала Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» в селах Моринці та Шевченкове.
